продав маєток, гроші роздав своїм стипендіатам і тепер веде суворий спосіб життя: почасти через те, що вважає для себе неможливим мати те, чого не має проста людина, почасти - через бажання виховати свій характер. Так, одного разу він вирішує спати на цвяхах, щоб випробувати свої фізичні можливості. Він не п'є вина, не торкається до жінок. Рахметова часто називають Никитушка Ломова - за те, що він ходив по Волзі з бурлаками, щоб наблизитися до народу і придбати любов і повагу простих людей. Життя Рахметова оповита покровом таємничості явно революційного спрямування. У нього багато справ, але все це не його особисті справи. Він подорожує по Європі, збираючись повернутися в Росію років через три, коли йому там «потрібно» буде бути. Цей «примірник дуже рідкісної породи» відрізняється від просто «чесних і добрих людей» тим, що являє собою «двигун двигунів, сіль солі землі».
Рахметов приносить Вірі Павлівні записку від Лопухова, прочитавши яку вона робиться спокійною і навіть веселою. Крім того, Рахметов пояснює Вірі Павлівні, що несхожість її характеру з характером Лопухова було дуже велике, тому вона і потягнулася до Кірсанова. Заспокоївшись після розмови з Рахметова, Віра Павлівна їде до Новгорода, де через кілька тижнів вінчається з Кірсанова.
Про неподібності характерів Лопухова і Віри Павлівни йдеться і в листі, який вона невдовзі отримує з Берліна, Якийсь студент-медик, нібито добрий знайомий Лопухова, передає Вірі Павлівні його точні слова про те, що той став відчувати себе краще, розлучившись з нею, бо мав схильність до усамітнення, яке ніяк не можна було за життя з товариською Вірою Павлівною.Таким чином, любовні справи влаштовуються на втіху. Сімейство Кірсанових має приблизно такий же спосіб життя, що перш сімейство Лопухова. Олександр Матвійович багато працює, Віра Павлівна їсть вершки, приймає ванни і займається швейними майстернями: їх тепер у неї дві.Точно так само в будинку існують нейтральні і ненейтральні кімнати, і в ненейтральні кімнати подружжя може зайти тільки після стуку. Але Віра Павлівна помічає, що Кірсанов не просто надає їй вести той спосіб життя, який їй подобається, і не просто готовий підставити їй плече у важку хвилину, але й жваво цікавиться її життям. Він розуміє її прагнення займатися яким-небудь справою, «якого не можна відкласти». За допомогою Кірсанова Віра Павлівна починає вивчати медицину.
Незабаром їй сниться четвертий сон. Природа в цьому сні «ллє аромат і пісню, любов і насолоду в груди». Поет, чоло і думка якого осяяні натхненням, співає пісню про сенс історії. Перед Вірою Павлівною проходять картини життя жінок в різні тисячоліття. Спочатку жінка-рабиня кориться своєму панові серед наметів номадів, потім афіняни поклоняються жінці, все-таки не визнаючи її рівною собі. Потім виникає образ прекрасної дами, заради якої б'ється на турнірі лицар. Але він любить її тільки до тих пір, поки вона не стає його дружиною, тобто рабинею. Потім Віра Павлівна бачить замість обличчя богині власне обличчя. Риси його далекі від досконалості, але воно осяяне сяйвом любові. Велика жінка, знайома їй ще за першим сну, пояснює Вірі Павлівні, в чому сенс жіночої рівноправності і свободи. Ця жінка являє Вірі Павлівні та картини майбутнього: громадяни Нової Росії живуть в прекрасному будинку з чавуну, кришталю і алюмінію. З ранку вони працюють, увечері веселяться, а «хто не напрацювався вдосталь, той не приготував нерв, щоб відчувати повноту веселощів». Путеводітельніца пояснює Вірі Павлівні, що це майбутнє слід любити, для нього слід працювати і переносити з нього в даний все, що можна перенести.
У Кірсанових буває багато молодих людей, однодумців: «Нещодавно з'явився цей тип і швидко распложается». Все це люди порядні, працьовиті, мають непорушні життєві принципи і володіють «холоднокровною практичністю». Серед них незабаром з'являється сімейство Бьюмонт. Катерина Василівна Бьюмонт, уроджена Полозова, була однією з найбагатших наречених Петербурга.Кірсанов одного разу допоміг їй розумним радою: з його допомогою Полозова розібралася в тому, що людина, у якого вона була закохана, недостойний її. Потім Катерина Василівна виходить заміж за людину, яка називає себе агентом англійської фірми Чарльзом Бьюмонта. Той чудово говорить по-російськи - тому що нібито до двадцяти років жив у Росії. Роман його з Полозова розвивається спокійно: обидва вони - люди, які «не бісяться без причини». При зустрічі Бьюмонта з Кірсанова стає зрозуміло, що ця людина - Лопухів. Родини Кірсанових і Бьюмонт відчувають таку духовну близькість, що незабаром поселяються в одному будинку, разом приймають гостей. Катерина Василівна теж влаштовує швейну майстерню, і коло «нових людей» стає таким чином все ширше.