У 1545 р. Бенвенуто приїхав у Флоренцію - єдино для того, щоб допомогти рідній сестрі та її шести доньками. Герцог почав марнувати ласки, прохаючи його залишитися і обіцяючи нечувані милості. Бенвенуто погодився і гірко про це пошкодував. Для майстерні виділили йому жалюгідний будиночок, який довелося латати на ходу. Придворний художник Бандінеллі всіляко вихваляв свої переваги, хоча кепські його вироби могли викликати тільки посмішку, - зате Бенвенуто перевершив самого себе, відлив з бронзи статую Персея. Це було творіння настільки прекрасне, що люди не втомлювалися йому дивуватися, і Бенвенуто попросив у герцога за роботу десять тисяч скудо, а той з великим скрипом дав усього лише три. Багато разів згадував Бенвенуто великодушного й щедрого короля, з яким так легковажно розлучився, але поправити вже нічого було не можна, бо підступні учні зробили все, щоб він не зміг повернутися. Герцогиня, спочатку захищала Бенвенуто перед чоловіком, страшно розсердилась, коли герцог за його порадою відмовився дати грошей на приглянувся їй перли, - Бенвенуто постраждав виключно за свою чесність, бо не зміг приховати від герцога, що камені ці купувати не варто. У результаті новий великий замовлення отримав бездарний Бандінеллі, якому віддали мармур для статуї Нептуна. З усіх боків посипалися на Бенвенуто біди: людина на прізвисько Збіетта обдурив його в договорі з продажу мизи, а дружина цього Збіетти підсипала, йому в підливку сулеми, так що він ледве залишився живий, хоча і не зумів викрити лиходіїв. Королева французька, відвідала свою рідну Флоренцію, хотіла було запросити його до Парижа, щоб він створив надгробок для її покійного чоловіка, - але герцог цього перешкодив. Почалася моровиця, від якої помер принц - найкращий з усіх Медічі. Лише коли сльози висохли, Бенвенуто поїхав у Пізу. (На цій фразі обривається друга книга мемуарів.)