Короткий переказ твору Капітан з Кепеника (Карл Цукмайер)

Капітан фон Шлеттов приміряє новий мундир, замовлений в ательє військового кравця, єврея Адольфа Вормсера, в Потсдамі. Це досить відоме на початку століття офіцерське ательє, Вормсер - королівський придворний постачальник.

Незважаючи на запевнення закрійника Вабшке, що мундир сидить на капітанові як влитий, фон Шлеттов «шкірою» відчуває якусь незручність, щось невловимо «нестатутні». Оглядаючи себе з усіх сторін у дзеркалі, він зауважує, що позаду, на сідницях, гудзики розставлені ширше, ніж належить за статутом. За допомогою сантиметра Вормсер сам робить необхідні заміри і визнає, що гудзики пришиті на півсантиметра ширше статутних норм. Капітан осмикує сміється над такими дрібницями закрійника, пояснюючи йому, що солдат перевіряється саме на дрібницях, в цьому укладено глибокий сенс. Вормсер підтримує фон Шлеттова - Німеччина може за воювати світ, виконуючи стройової статут і шануючи класиків. Гудзики будуть негайно перешиті відповідно до статуту.

Вільгельм Фойгт, колишній швець, потім кримінальник, що відсидів багато років у виправній в'язниці, намагається знайти роботу. Без паспорта його ніде не приймають, і він приходить в поліцейську ділянку. Фойгт смиренно розповідає про свої проблеми і просить видати документи, необхідні для працевлаштування. Околодочний пояснює нетямущому відвідувачу, у якого таке сумнівне минуле, що спочатку той повинен стати порядною, працюючим людиною. До Фойгта доходить, що йому, мабуть, доведеться тягати свою судимість при собі, «як ніс на обличчі».

У недільний ранок, після проведеної на вокзалі ночі, Фойгт сидить у берлінському кафе «Національ» зі своїм колишнім сусідом по камері на прізвисько Калле і на останні гроші п'є кави.Калле пропонує йому стати членом злодійської зграї і заробляти пристойні гроші, але Фойгг категорично відмовляється, він все ж сподівається знайти чесний заробіток.

Капітан фон Шлеттов грає в кафе в більярд. Він без мундира, так як офіцерам заборонено відвідувати злачні місця. Капітан зізнається своєму партнеру - докторові Еллінек, що відчуває себе зовсім іншою людиною в штатському, «чимось на зразок половинної порції без гірчиці». Він дотримується заповіді, сприйнятої від покійного батька-генерала - офіцерське звання накладає високу відповідальність перед суспільством. Капітан повідомляє докторові, що замовив собі новий мундир, який схожий на "вороного жеребця, якого тільки що вишкребли».

У кафе п'яний гвардійський гренадер зчиняє скандал. Ображений за честь мундира, фон Шлеттов на правах капітана вимагає від гренадера покинути кафе. Той відмовляється підкоритися «паршивому штафірке» - цивільному, яка називає себе капітаном, і вдаряє його по обличчю. Фон Шлеттов кидається на гренадера, зав'язується бійка, потім обох веде поліцейський.Симпатії натовпу, що зібрався явно на боці гренадера, а не цивільного. Будучи свідком цієї сцени, Фойгт чудово розуміє її сенс.

Після скандалу в громадському місці фон Шлеттов змушений подати у відставку. Йому вже не знадобиться новий мундир з бездоганно пришитими гудзиками.

Мундир набуває доктор Обермюллер, що працює у міській управі. Йому присвоєно звання лейтенанта запасу, він повинен брати участь у військових навчаннях, що дуже важливо і для його цивільної кар'єри.

Нова взуттєва фабрика оголошує про набір на роботу, і Фойгт приходить у відділ найму з відмінною рекомендацією від директора в'язниці, де він шив чоботи для військових. Фойгту знову відмовляють - у нього немає ні паспорта, ні послужного списку, ні армійського духу. Йдучи, Фойгт іронічно зауважує, що не очікував потрапити замість фабрики в казарму.

Фойгт і Калле проводять ніч у нічліжці, де у них на очах поліція арештовує як дезертира кволого хлопчину, що втік з казарми. Зневірившись у спробах почати чесне життя, Фойгт задумує зухвалий план - проникнути вночі через вікно в поліцейську ділянку, знайти і спалити папку зі своїм «справою», забрати який-небудь «справжній» паспорт і з ним втекти за кордон. Калле готовий допомагати Фойгту, маючи намір захопити касу з грішми.

Обох ловлять на місці злочину і знову відправляють до виправної в'язниці. На цей раз Фойгт проводить в ній десять років.

Настає останній день тюремного ув'язнення Фойгта. Директор в'язниці веде до укладених традиційний «урок патріотизму» - бойові заняття з метою навчання «сутності і дисципліни» прусської армії. Директор задоволений блискучими знаннями Фойгта і впевнений, що це обов'язково стане в нагоді йому в подальшому житті.

Після виходу з в'язниці Фойгт живе в родині своєї сестри, що не наважувався робити десять років тому, щоб не завдавати їй неприємностей. Але тепер йому п'ятдесят сім років і вже немає сил ночувати де доведеться. Чоловік сестри Хопрехт служить в армії і сподівається, що його зроблять у віце-фельдфебелі. Хопрехт відмовляється допомогти Фойгту прискорити отримання паспорта, все повинно йти по порядку, законним шляхом і без порушень. Він впевнений як у своєму довгоочікуваному підвищенні, так і в пристрої справ Фойгта, «на те ми і в Пруссії».

Доктор Обермюллер, бургомістр містечка Кепеника під Берліном, викликаний на імператорські маневри. Він замовляє собі новий мундир, а старий повертає його творцеві, закрійник Вабшке, як аванс в рахунок сплати за новий. Вабшке іронізує, що для маскараду він ще може стати в нагоді.

У шикарному ресторані Потсдама відбувається пишне святкування з нагоди імператорських маневрів. Воно влаштовано шанованою у місті військовим кравцем Вормсером, мають тепер чин радника комерції. Його дочка танцює в офіцерському мундирі - тому самому, ще від фон Шлеттова. Викликаючи загальне захоплення і розчулення, вона заявляє, що готова заснувати дамський полк і почати війну. Настрій Вормсера затьмарює його син Віллі, який за шість років дослужився лише до чину єфрейтора і явно не годиться в офіцери. Намагаючись прислужитися одному офіцеру, Віллі перекидає шампанське і заливає мундир сестри. Тепер мундир