Сергій шукав нитки, що з'єднували минуле з ще більш далеким минулим і з майбутнім. Людина для нього був ниткою, що простягнулася крізь час, найтоншим нервом історії, який можна відщепів, виділити і - по ньому визначити багато чого. Свій метод він називав «розриванням могил», насправді ж це було дотиком до нитки, і починав він з власного життя, зі свого батька, після громадянської освітнього діяча, студентом Московського університету брав участь у комісії, яка розбирала архіви жандармського управління. Тут був витік захоплення Сергія. У своїх предків і в собі він виявляв щось спільне - незгода.

Сергій з жаром займався новим дослідженням, але все стало різко змінюватися після смерті його приятеля Феді Праскухіна, вченого-секретаря інституту, який загинув в автомобільній катастрофі. Ольга Василівна тоді не пустила Сергія з ним і ще одним їх старим приятелем Геною Климук на південь. Климук, теж знаходився в машині, залишився живий, він зайняв місце вченого-секретаря замість Феді, але їхні стосунки з Сергієм із приятельських швидко стали ворожими. Климук виявився інтриганом, він і Сергія закликав створити разом з ним свою «маленьку, затишну бандочку». Одного разу з'явилася можливість поїхати в туристичну поїздку до Франції. Для Сергія це була не тільки можливість подивитися Париж і Марсель, але і порискал за матеріалами, потрібними для роботи. Багато що залежало від Климука. Вони запросили його з дружиною на дачу в Василькове. Климук приїхав, привізши з собою ще й заступник директора інституту Кисловського з якоюсь дівчиною. Климук просив дозволити тим переночувати. Ольга Василівна чинила опір. Тоді ж між підпилими Климук та Сергієм виник люту суперечку щодо історичної доцільності, яку Сергій заперечував, уїдливо жартома: «Цікаво, хто буде, визначати, що доцільно і що ні? Вчена рада більшістю голосів? »

Але й після цієї сутички Сергій продовжував сподіватися на поїздку до Франції. Частина грошей обіцяв дати Георгій Максимович, який вирішив урочисто обставити вручення суми, так як з Парижем у нього були пов'язані ностальгічні спогади. Ольга Василівна з Сергієм ходили до нього, але все скінчилося мало не скандалом. Роздратований висловлюваннями тестя, Сергій несподівано від грошей відмовився. Незабаром питання про поїздку відпав: група скоротилася, та й Сергій, схоже, охолов. Незадовго до обговорення дисертації Климук умовляв Сергія віддати деякі матеріали Кисловському, якому вони були потрібні для докторської. Сергій відмовився. Перше обговорення дисертації провалилося. Це означало, що зашита відкладається на невизначений термін.

Потім виникла Дарина Мамедовна, цікава жінка, філософ, психолог, фахівець з парапсихології, про яку говорили, що вона розумна надзвичайно. Сергій захопився парапсихологією, сподіваючись витягти щось корисне для свого дослідження. Одного разу вони разом з Ольгою Василівною брали участь у спіритичний сеанс, після якого у Ольги Василівни був з Дар'єю Мамедовной розмову. Її хвилювало Сергій, його відносини з цією жінкою, а Дарину Мамедовну цікавили проблеми біологічної несумісності, якими займалася як біохімік Ольга Василівна. Головне ж було, що Сергій віддалявся, жив своїм життям, і це боляче зачіпало Ольгу Василівну.

Після смерті Сергія Ользі Василівні здається, що життя скінчилося, залишилися тільки порожнеча і холод. Проте несподівано для неї наступає інше життя: з'являється людина, з яким у неї виникають близькі відносини. У нього є сім'я, однак вони зустрічаються, їздять гуляти в Спаське-Ликова, розмовляють про все. Ця людина доріг Ользі Василівні. І вона думає, що вини її немає, тому що інша життя навколо.