А в іншій кімнаті кузина майстерним розмовою намагалася підготувати хвору до смерті. Доктор у вікна заважав питво. Хвора, вся обкладена подушками, сиділа на ліжку.

- Коли б чоловік раніше послухав мене, я б була в Італії і була б здорова. Скільки я вистраждала. Я намагалася терпляче зносити свої страждання ...

Кузіна вийшла і блимнула батюшки. Через п'ять хвилин він вийшов з кімнати хворий, а кузина і чоловік зайшли. Хвора тихо плакала, дивлячись на образ.

- Як мені тепер добре стало, - говорила хвора, і легка посмішка грала на її тонких губах. - Чи не правда бог милостивий і всемогутній? - І вона знову з жадібною благанням дивилася повними сліз очима на образ.

Потім сказала, ніби згадавши щось:

- Скільки разів я говорила, що ці доктора нічого не знають, є прості лікарки, вони виліковують ...

Доктор підійшов і взяв її за руку - пульс бився все слабкішим. Доктор моргнув чоловікові, хвора помітила і злякано озирнулася. Кузіна відвернулася і заплакала.

У той же вечір хвора лежала у труні у залі, в якому сидів один дяк і читав псалми. Яскраве світло падало на білий лоб покійної, на її воскові руки. Дячок, не розуміючи своїх слів, розмірно читав, зрідка з далекої кімнати долітали дитячі голоси і тупіт.

Особа покійної було строго, спокійно, величаво і нерухомо. Вона вся була увагу. Але розуміла вона хоч тепер великі слова ці?

* * *

Через місяць над могилою покійної спорудила мурована каплиця. Над могилою візника все ще не було каменю ...

- Ти б хошь хрест поставив, - нарікали Серьозі. - Чоботи-то носиш. Візьми сокиру та в гай раніше сходи, ось і витешешь хрест.

Рано вранці Серьога взяв сокиру і пішов до гаю. Ніщо не порушувало тишу лісу. Раптом дивний, чужий природі звук рознісся на узліссі. Одна з маківок затріпотіла, потім дерево здригнулося всім тілом, погнулося і швидко випрямилася. На мить усе затихло, але знову погнулося дерево, знову почувся тріск в його стовбурі, і, ламаючи суки й спустивши гілки, воно звалилося на сиру землю.

Перші промені сонця пробилися крізь хмару і пробігли по землі. Птахи голосили, щебетали щось щасливе; листя радісно і спокійно перешіптувалися в вершинах, і гілки живих дерев повільно, величаво заворушилися над мертвим, пониклим деревом ...