Короткий переказ твору Плоди освіти (Лев Миколайович Толстой)

У Петербурзі, в багатому домі Звездінцевих, перед дзеркалом довго милується собою красивий і розпусний лакей Григорій, ліниво відгукуючись на багаторазові заклики Василя Леонідович, хазяйського сина, кокетуючи з Танею, веселою і енергійною покоївки.

У звичній ранкової метушні снують слуги, безперервно дзвонять у двері відвідувачі: артелицік від Бурдьє з сукнею і запискою для пані, сахатися Сергій Іванович, колишній товариш міністра, елегантний пан, вільний і цікавиться всім на світі, доктор, регулярно спостерігає бариню, Яків-буфетник , вічно винуватий, незграбний та полохливий. Між лікарем і Сахатовим зав'язується і обривається розмова про спіритизму. Всією біганиною управляє камердинер Федір Іванович, «любитель» освіти і політики, людина розумний і добрий.

Новий дзвінок у двері. Швейцар доповідає про прихід мужиків з курської села, клопоче про купівлю землі. Серед них - Мітрій Чілікін, батько буфетника Насіння, нареченого Тані. Поки Федір Іванович у пана, мужики з гостинцями чекають під сходами.

У наростаючій суєті - між «вічним» розмовою з Сахатовим про спіритизму, розпитами артільника, поясненнями Федора Івановича, новим гостем сина, - Леонід Федорович Звездінцев, відставний поручик кінної гвардії, володар двадцяти чотирьох тисяч десятин, м'який, приємний джентльмен, - після довгих пояснень мужиків нарешті усвідомлює їх прохання: взяти суму, зібрану усім світом, у чотири тисячі рублів сріблом відразу, а решту грошей на виплат - як домовлялися в минулому році. «То було минулого року, тоді я погоджувався, а тепер не можу», - відмовляє Леонід Федорович. Мужики просять, наполягають: «обнадіяв, ми і папір виправили ...» Леонід Федорович обіцяє подумати і забирає папір у кабінет, залишаючи селян в зневірі.

У цей час Василь Леонідович, якому, як завжди, конче потрібні гроші на чергову витівку, дізнавшись причину приходу мужиків, безуспішно намагається вблагати батька і врешті-решт отримує потрібну суму у матері.Мужики, спостерігаючи молодого пана, в подиві перемовляються між собою.«Для прокорм, скажімо, родителів на ...»; «Цей прогодує, що й говорити».

Між тим Бетсі, молодша дочка Звездінцевих, кокетуючи з Петрищевим, приятелем брата, базікаючи з Марією Костянтинівною, вчителькою музики, нарешті відпускає артільника від Бурдьє, все ще очікує у передній: мати відмовилася сплатити плаття - маскарадний костюм Бетсі - непристойний, занадто відкритий. Бетсі дметься: брат Вово тільки що отримав триста рублів для покупки собак. Молодь збирається у Василя Леонідович співати під гітару. Мужики, чекаючи рішення, дивуються відбувається.

Повертається Семен, виконавши звичайні доручення пані. Таня з занепокоєнням спостерігає зустріч батька з сином, так як повинні домовитися про весілля. Мужики з нетерпінням чекають Федора Івановича, від якого і дізнаються, що Леонід Федорович «під час». Скоро й сам Леонід Федорович повідомляє рішення: парфуми веліли відмовити і папір не підписувати.

Розгублених селян несподівано помічає бариня, схиблена на чистоті і страх заразитися мікробами. Піднімається крик, бариня вимагає повної дезинфекції, повертає доктора, тільки що відпущеного до початку вечірнього спіритичного сеансу. Доктор радить обійтися «дешево і сердито»: на пляшку води столову ложку саліцилової кислоти, перемити всі, а «цих молодців, зрозуміло, геть». Бариня, на ходу придумуючи доручення слугам - головне - собачку улюблену Фіфку не застудити, - їде. Петрищев і Василь Леонідович, задоволені, перераховують гроші, отримані від maman.

За відсутності панів Таня знову потихеньку повертає мужиків. Вони просять Федора Івановича ще раз поклопотатися за них. Після нової невдачі Таня раптом метикує, що, якщо папір «тільки підписати треба», вона могла б допомогти: бере «документ», відсилає мужиків на вулицю, а сама через Федора Івановича викликає пана "словечко сказати» по секрету, віч-на-віч , і відкривається йому, що Семен хоче з нею одружитися, але водиться за ним «спірітічество» - сяде за стіл, а ложка сама йому в руки - стриб ... Чи не небезпечно це? Леонід Федорович заспокоює Таню і, на радість, в точності за її планом віддає накази Федору Івановичу, а сам обмірковує, як посадити Семена на черговому сеансі новим медіумом. Наостанок Таня просить Федора Івановича «замести батька рідного» бути її сватом, переговорити з батьком Семена.

На початку другої дії мужики і Федір Іванович у людський кухні обговорюють справи: сватання, продаж землі, життя міське та сільське, Таніно обіцянку допомогти. Їх бесіду переривають клопоти куховарки, скарги кучера - від Василя Леонідович трьох псів привели - «або собакам у кучерською, або кучерам жити». Після відходу Федора Івановича куховарка пояснює мужикам принади панського жітья і небезпеки «солодкого життя»: завжди білі булки до чаю, цукор, страви різні, з занять - карти та фортепіано з ранку, бали та маскаради. Легка робота і дармова їжа «ізгажівают» простої людини. Таких ослаблих, загиблих створінь чимало - старий спився кухар на печі, дівчина Наталя, померла в лікарні. У кухні - жвавому місці - то й справа штовханина, змінюються люди. Семен, перед тим як сісти з панами, заглядає на хвилинку перекинутися кількома словами з батьком - «коли, Бог дасть, про землю склалося, адже я тебе, Семка, додому візьму». Таня забігає, квапить прислугу, пригощає мужиків, на ходу розповідаючи їм випадки з панської життя. «Те-то, воно так здається, що життя хороша, а інший раз противно за ними всі ці гидоти прибирати», - і наостанок показує через фартуха папір: «Намагаюся, намагаюся ... Тільки б одна штука вдалася ...»

На кухні з'являються Василь Леонідович і сахатися. Повторюється все той же розмова з мужиками про продаж землі. Сахат ховає ложку в сумку одного з них, йдуть. Решта укладаються на ніч, гасять світло. Тиша, зітхання. Потім чути тупіт кроків, шум голосів, двері розчиняються