Увечері того ж дня у вітальні Леоніда Федоровича колишні гості зібралися для проведення «дослідів». З нетерпінням чекають Насіння, нового медіума.Таня ховається в кімнаті. Її зауважує Бетсі, і Таня відкриває їй свій план.Після відходу Бетсі вона разом з Федором Івановичем прибирає кімнату: стіл посеред, стільці, гітара, гармонія. Турбуються про Семена - чистий він. У чумарці, вимитий, з'являється Семен. Його наставляють: «Не думай, а віддавати настрою: хочеться спати - спи, хочеться ходити - ходи <...> Можеш піднятися у повітря ...» Коли Семен залишається один, нечутно з ним поруч виявляється Таня. Семен повторює її уроки: «... сірники намочити.Махати - раз.Зубами тріщати - два. От третє забув ... »-« А третє-то - більш за все: як папір на стіл ляже - я ще в дзвіночок подзвоню, - так ти зараз же руками <...> захоплюй. А як візьмеш, так тисни <...> як ніби уві сні <...> А як я на гітарі заграю, так як ніби прокидайся ... »Все відбувається за таніном сценарієм. Папір підписана. Гості розходяться, жваво ділячись враженнями. Таня одна, вилазить з-під дивана і сміється. Її зауважує Григорій і загрожує розповісти про її плутні і дурощі.
Театр являє декорацію першої дії. Два «чужих» виїзних лакея. Зверху спускаються княгиня з княжною. Бетсі проводжає їх. Княгиня дивиться в книжечку, читає розклад своїх візитів, Григорій надягає їй черевики, потім взуває молоду княжну. На прощання згадують останній сеанс. Григорій сперечається з лакеями про різницю між їх «низьким» положенням і панським: «Різниці немає ніякої. Нині я лакей, а завтра, може, і не гірше за них жити буду ». ЙДЕ курити. Услід йому: «ох, не люблять таких вертунів».Зверху збігає Петрищев, назустріч йому Коко Клінген. Перекидаються шарадами, каламбури, готуються до репетиції домашнього спектаклю, до маскараду. До них приєднується Бетсі, зі сміхом розповідаючи про вчорашній спіритичному «виставі» в батька. Їх щебетання чергується розмовами слуг лакеїв, неметкого Якова. До них приєднується Таня: папір вже віддала мужикам. Залишилося тільки упросити господарів дати розрахунок - «залишатися не можна тут». Вона і Яків знову просять заступництва Федора Івановича, кожен про своє.
Під час проводів старої графині з фальшивими волоссям і зубами на очах у Федора Івановича, барині, лакеїв раптово зав'язується бійка Григорія і Семена. У відповідь на гнів пані, спроби Федора Івановича виправдати Насіння Григорій розкриває їх змову з Танею і «крутійство» у сеансі. «Якби не вона, папір не підписали б і мужикам землю не продали б». Скандал. А тут ще мужики рвуться в двері, повз швейцара гроші віддати. Бариня засмучує справу, при всіх соромить Леоніда Федоровича, зчиняє допит Тані, погрожує подати мировому судді через заподіяної нею збитку на декілька тисяч. Але завдяки втручанню Бетсі, визнанню в співучасті, повідомленнями професора про тринадцятого з'їзді спірітуалістов в Чикаго, новому нападі люті барині проти Якова («Он,. Зараз геть») і страху перед «хворими» («висип на носі», «резервуар зарази ») - у метушні біля мужиків беруть нарешті гроші і Таню відпускають додому готуватися до весілля. Федір Іванович їй на прощання: «... коли домком заживеш, я приїду до тебе погостювати ...»