Короткий переказ твору Кавказький бранець (Лев Миколайович Толстой)

Служив на Кавказі офіцер Жилін. Прийшов йому листа від матері і він вирішив з'їздити у відпустку додому. Але по дорозі його і ще одного російського офіцера Костилін схопили татари (з вини Костилін, так як Костилін повинен був прикривати Жиліна, але побачивши татар почав тікати від них. Костилін зрадив Жиліна). Татарин, який взяв у полон російських офіцерів продав їх іншому татаринові. Їх тримали в кайданах у одному сараї.

Татари змусили офіцерів написати лист додому з вимогою викупу. Костилін написав, а Жилін спеціально написав іншу адресу, так як знав, що викупити його нікому (старенька мама і так бідно жила). Жили вони так цілий місяць.До Жиліну прив'язалася хазяйська донька дівчинка Діна, вона носила йому потай коржики і молоко, а він робив для неї лялечок. Жилін став думати як їм з Костилін втекти з полону, почав копати підкоп в сараї.

І одного разу вночі вони втекли. Втекли до лісу, але Костилін почав відставати і скиглити, тому що йому чобітьми ноги натерло. І так із-заКостилін вони далеко не пішли, їх помітив один татарин, який проїжджав по лісі. Він сказав господарям заручників і їх швидко наздогнали з собаками.Полоненим наділи кайдани і більше не знімали навіть вночі, а також посадили їх в інше місце в яму аршин п'яти. Але Жилін все одно не зневірився. Все думав, як йому втекти. І врятувала його Діна, вона вночі принесла довгу палицю і спустила її в яму, по ній і виліз Жилін нагору. А Костилін залишився, не захотів тікати: злякався, та й сил не було.

Жилін відійшов подалі від села і хотів зняти колодку, але в нього нічого не вийшло. Діна дала йому в дорогу коржів, а потім почала плакати, прощаючись з Жиліним: вона до нього дуже прив'язалася, так як він був дуже добрий з нею. І Жилін став йти все далі і далі, хоч колодка і дуже заважала, коли сили закінчилися він повз, так він доповз до поля, за яким були вже свої росіяни. Але Жилін боявся, що його помітять татари, коли буде перетинати полі. Тільки подумав глядь: наліво, на горбі, стоять троє татар, десятини на дві. Побачили його, пустилися до нього. Так серце у нього і обірвалося.Замахав руками, закричав що було духу своїм: Браття! Виручай! Браття!Почули Жиліна козаки і кинулися навперейми татарам. Злякалися татари не доезжаючі стали зупинятися. Так і врятували козаки Жиліна. Розповів їм Жилін, як з ним все було, і каже: Ось і додому з'їздив, одружився! Ні, вже видно не доля моя. І залишився служити на Кавказі. А Костилін тільки ще через місяць викупили за п'ять тисяч. Ледве живого привезли.