Кутузов під час бою не робив ніяких розпоряджень: він знав, що вирішує долю бою «невловима сила, яка називається духом війська», і він керував цією силою, «наскільки це було в його владі». Коли флігель-ад'ютант Вольцоген приїжджає до головнокомандуючого зі звісткою від Барклая, що лівий фланг засмучений і війська біжать, Кутузов люто нападає на нього, стверджуючи, що ворог усюди відбитий і що завтра буде наступ. І цей настрій Кутузова передається солдатам.

Після Бородінської битви російські війська відступають до Філям; головне питання, яке обговорюють воєначальники, це питання про захист Москви.Кутузов, розуміє, що Москву захищати немає ніякої можливості, віддає наказ про відступ. У той же час Растопчин, не розуміючи сенсу того, що відбувається, приписує собі керівне значення в залишенні і пожежі Москви - тобто в подію, яке не могло відбутися з волі однієї людини і не могло не відбутися в тодішніх обставинах. Він радить П'єру їхати з Москви, нагадуючи йому його зв'язок з масонами, віддає натовпі на розтерзання купецького сина Верещагіна і їде з Москви. До Москви вступають французи. Наполеон стоїть на Поклонній горі, чекаючи депутації бояр і розігруючи в своїй уяві великодушні сцени; йому доповідають, що Москва порожня.

Напередодні залишення Москви у Ростові йшли збори до від'їзду. Коли підводи були вже укладені, один з поранених офіцерів (н

передодні кілька поранених були прийняті Ростова в будинок) попросив дозволу відправитися з Ростов на їх підводі далі. Графиня спочатку заперечувала - адже пропадало останній стан, - але Наташа переконала батьків віддати всі підводи пораненим, а більшу частину речей залишити. У числі поранених офіцерів, які їхали з Ростова з Москви, був і Андрій Болконський. У Митищах, під час чергової зупинки, Наташа увійшла в кімнату, де лежав князь Андрій. З тих пір вона на всіх відпочинку й нічлігу доглядала за ним.

П'єр не виїхав з Москви, а пішов зі свого будинку і став жити в будинку вдови Баздеева. Ще до поїздки в Бородіно він дізнався від одного з братів-масонів, що в Апокаліпсисі передбачене навала Наполеона, він став обчислювати значення імені Наполеона («звіра» з Апокаліпсису), і число це було одно 666; та ж сума виходила з числового значення його імені. Так П'єру відкрилося його призначення - вбити Наполеона. Він залишається в Москві і готується до великого подвигу. Коли французи вступають до Москви, в будинок Баздеева приходить офіцер Рамбаль зі своїм денщиком. Божевільний брат Баздеева, який жив у тому ж будинку, стріляє в Рамбаль, але П'єр вириває в нього пістолет. Під час обіду Рамбаль відверто розповідає П'єру про себе, про свої любовні пригоди; П'єр розповідає французові історію свого кохання до Наташі. На ранок він вирушає в місто, вже не дуже вірячи своєму наміру вбити Наполеона, рятує дівчинку, вступається за вірменське сімейство, яке грабують французи; його заарештовує загін французьких улан.

Том четвертий

Петербурзька життя, «заклопотана тільки примарами, відображеннями життя», йшла по-старому. У Ганни Павлівни Шерер був вечір, на якому читалося лист митрополита Платона государеві і обговорювалася хвороба Елен Безухова. На другий день було отримано звістку про залишення Москви; через деякий час прибув від Кутузова полковник Мішо зі звісткою про залишення і пожежі Москви; під час розмови з Мішо Олександр сказав, що він сам стане на чолі свого війська, але не підпише світу. Тим часом Наполеон надсилає до Кутузову Ларінгстона з пропозицією миру, але Кутузов відмовляється від «якою б то не було угоди». Цар вимагає наступальних дій, і, незважаючи на небажання Кутузова, Тарутинське бій було дано.

Осінньої вночі Кутузов одержує звістку про те, що французи пішли з Москви.До самого вигнання ворога за межі Росії вся діяльність Кутузова має на меті лише утримувати війська від непотрібних наступів і зіткнень з гибнущим ворогом. Армія французів тане при відступі; Кутузов по дорозі з Червоного на головну квартиру звертається до солдатів і офіцерів: «Поки що вони були сильні, ми себе не шкодували, а тепер їх і пожаліти можна. Теж і вони люди ».Проти головнокомандувача не припиняються інтриги, і у Вільні государ вимовляє Кутузову за його повільність і помилки. Тим не менш Кутузов нагороджений Георгієм I ступеня. Але в майбутній кампанії - вже за межами Росії - Кутузов не потрібен. «Представнику народної війни нічого не залишалося, крім смерті. І він помер ».

Микола Ростов відправляється за ремонтом (купувати коней для дивізії) до Воронежа, де зустрічає княжну Марію, і в нього знову з'являються думки про одруження на ній, але його пов'язує обіцянку, дану їм Соні. Несподівано він отримує лист від Соні, в якому та повертає йому його слово (лист було написано за наполяганням графині). Княжна Марія, дізнавшись, що її брат перебуває в Ярославлі, у Ростові, їде до нього. Вона бачить Наташу, її горе і відчуває близькість між собою і Наташею. Брата вона застає в тому стані, коли він вже знає, що помре. Наташа зрозуміла сенс того перелому, який стався в князя Андрія незадовго до приїзду сестри: вона говорить княжни Марії, що князь Андрій «занадто хороший, він не може жити». Коли князь Андрій помер, Наташа і княжна Марія випробовували «побожне розчулення» перед таїнством смерті.

Заарештованого П'єра приводять на гауптвахту, де він міститься разом з іншими затриманими; його допитують французькі офіцери, потім він потрапляє на допит до маршала Даву. Даву був відомий своєю жорстокістю, але коли П'єр і французький маршал обмінялися поглядами, вони обидва смутно відчули, що вони брати. Цей погляд врятував П'єра. Його разом