Короткий переказ твору Смерть Івана Грозного (А. К. Толстой)

Дія відбувається в Москві в 1584 р. і починається сваркою в Боярської думи: Михайлі Оголеною, брат цариці Марії Федорівни, сперечається за місце з Салтиковим і втягує в сварку інших бояр. Захар'їн-Юр'єв, брат першої московської дружини, перериває суперечки, заговоривши про важливість зібрав їх справи: Іоанн, терзаючись каяттям після вбивства сина, вирішив прийняти чернечий сан і вказав Думі обрати собі наступника. Між тим «вороги з усіх боків воюють Русь», в ній же мор і голод. Князь Мстиславській говорить про непохитність царя в його рішенні. Оголеною пропонує малолітнього Димитрія-царевича з царицею і, при необхідності, «правителя», яким готовий бути сам; Сицький - Захар'їна, не заплямував себе нічим.Захар'їн ж говорить за Івана Петровича Шуйського, нині сидить в обложеному Пскові.

Однак цар потрібен негайно. Захар'їн запитує поради у Годунова, не чінівшегося про місця і скромно сів всіх нижче. Той, детально змалювавши незавидне становище держави, говорить про неможливість змінювати царя в таку пору і кличе бояр просити Іоанна залишитися на престолі. Сицький, поминаючи злодіяння царя, марно намагається зупинити бояр. Вони вирушають до царя, по дорозі вирішуючи, хто буде вести мову, і торопіючи государева гніву. Годунов бере ризик на себе. Іоанн, одягнений вже в чорну рясу, знявши шапку Мономаха, в опочивальні чекає рішення бояр і журиться воспоминаньем останнього лиходійства. Прибуває гонець із Пскова, якого цар спочатку відсилає до «нового владиці», але потім, почувши, що новина радісна, вислуховує розповідь про відображення штурмів і відступі Батура від Пскова. Йому подають лист від Курбського, в якому той дорікає царя нескладним стилем, загрожує швидким взяттям Пскова, багато лиходійства Іоанна називає причиною теперішнім його поразок і уїдливо поминає його видалення від справ. Іоанн впадає в лють, бо, погубивши всіх родичів Курбського, безсилий зігнати на кому-небудь свою досаду. Приходять бояри, яких цар зустрічає в сильному роздратуванні. Вислухавши коротку промову Годунова, він одягає Мономахового шапку, докоряючи змусили його до того бояр, і цілує Годунова, який вів сміливі й зухвалі промови «для блага держави». Відсутність Сицкого не залишається непоміченим, і цар, не бажаючи слухати заступників, розпоряджається про страту.

У царських покоях Годунов з Захарьіним очікують Іоанна, і Годунов каже, що цар, бажаючи розлучитися з царицею, сватає племінницю англійської королеви. Обурений Захар'їн запитує, як відмовляв Годунов Іоанна, і отримує відповідь, що впливати на Іоанна можна лише обхідним шляхом. Входить Іван та повідомляє про бунт у польських військах під Псковом і про очікування посла з Варшави, посланого, на його думку, просити миру. Він карає Захар'їна повідомити цю звістку народу. Годунову він велить обговорити з англійським послом умови майбутньої одруження. Той намагається заступитися, за царицю і отримує гнівну одповідь, повну погроз.Залишившись один, Годунов картає себе за явлене мягкосердечие і зарікається віддавати перевагу совість користь справи. У будинку Василя Івановича Шуйського бояри Мстиславській, Бєльський і брати Нагие змовляються погубити Годунова. Вирішують, скориставшись роздратуванням народу, звалити всі біди на Годунова, і Шуйський пропонує для виконання задуму Михайлу Битяговська. Той береться взбунтовать народ і підбити його на вбивство. Бєльський пропонує для того ж послати Прокофія Кікіна.Приходить Годунов. Гості спішно розходяться. Годунов скаржиться Шуйського, що його не люблять в Думі, Шуйський запевняє його в своєму розташуванні та підтримки і йде, раптово покликаний царем. Годунов, залишившись наодинці з Битяговська, виявляє досконале своє знайомство з його намірами і, пригрозивши йому небаченими стратами, відправляє на ті ж площі намовляти народ проти Шуйського з Бєльським, охочих «царя отрутою вапна».

Між тим цариця не велить мамці царевича підпускати до нього кого б то не було, і особливо Годунова Одному лише Микиті Романовичу Захар'їна вона довіряє. Приходить Захар'їн. Цариця говорить йому про чутки в палаці і запитує, чи не вірно ль її підозра, що цар хоче кинути її з Дмитром. Захар'їн просить її бути готовою до всього, цареві не перечити і довіряти Годунову.Приходить Іван з Годуновим і, в очікуванні вийшла одягнутися цариці, вислуховує умови англійського посла і розпитує про який прибув польському після Гарабурдою, гадаючи, які землі обіцяє Польща за мир, і не бажаючи слухати побоювань щодо мети цього посольства увійшла цариці Іоанн оголошує про майбутнє розлучення і постриг, Димитрію обіцяє на спадок Углич і, вислухавши заступництво Захар'їна, загрожує йому стратою. У престольної палаті Іоанн приймає польського посла Гарабурдою. Вимоги Батура настільки принизливі (вивести із землі Лівонської полиці і віддати Польщі Смоленськ, Полоцьк, Новгород і Псков), що, при загальному гомоні, цар впадає в сказ і, вислухавши запрошення польського короля до єдиноборству збирається зацькувати його посла собаками і жбурляє в нього сокирою. Гарабурда зауважує, що Іоанну невідомі новини про нещастя російських полків на кордоні, про взяття шведами Нарови і про спільне їх з Батурою поході на Новгород, і, пообіцявши Іоанну зустріч з королем у Москві, відходить. Вбігає Годунов підтверджує всі повідомлення Гарабурдою, але цар велить повісити брехливих гінців і служити по всіх церквах переможні молебні.

На площі в Замоскворечье натовп хвилюється перед лабазів, обурюючись ціною на хліб, приставами, що беруть хабарі, і тим, що цар не страчує кривдників. З'являється Кікіна, одягнений мандрівником, винить Годунова і посилається на Боже знамення, «криваву, хвостату зірку». Він говорить, що в Києві бачив диво: Софійський хрест у вогні і голос, що закликав повстати на Годунова Чути голоси на захист Годунова, голоси, які закликають бити захисників, і, нарешті, голос Битяговська, що є в