Короткий переказ твору Самогубство закоханих на острові Небесних Мереж (Мондзаемон Тікамацу)

У «селищах любові», це рай любові для простаків, моря пристрасті не вичерпати до дна. У веселому кварталі Сонедзакі завжди повно веселих гостей, вони горлають пісні, кривляються, наслідуючи улюбленим акторам, танцюють і насмешнічают. З усіх будинків веселощів доноситься хвацька музика, веселий перебір сямісен. Як тут встояти і не зайти. Інший скнара і хоче увійти, але боїться втратити всі свої гроші. Але служниці затягують гостей силою. Увійде такий в будинок веселощів, а там вже його навчать, одурачат, околпачат, кошіль растрясут. Особливо весело справляють тут момбі - свято гетер! Те-то гості натішаться, нахохочутся, а гетера тільки того й треба, розм'як гість - щедрий гість.

Серед квітів веселого кварталу з'явився ще один прекрасний квітка - якась Кохару, легкий свій халат вона змінила на святкове вбрання гетери. Ім'я в неї дивне - Кохару - Мала весна, воно віщує нещастя, означає, що помре гетера в десятий місяць року і залишить по собі лише сумні спогади. Закохалася Кохару в торговця папером Дзіхея - славного молодця, але господар будинку любові пильно стежить за гетерою, не дає їй кроку ступити, та ще один багатий торговець Тахей хоче викупити дівчину і відвезти далеко-далеко, в Ітамі. Покинули Котар всі багаті гості, кажуть, все через Дзіхея, занадто сильно вона його любить.

Бродить по веселому кварталу чернець-ломаку, зображує бонзу, ряса на ньому блазнівська, за ним натовп народу, біжать, кричать, а він історії всякі розповідає в блазенську манері: про битви, про божевільного, з собою покінчили з-за любові. Виспівує собі про самогубців і гріха не боїться.Заслухалась його Кохару, а потім, побачивши свого недруга Тахея, швидко зникла в чайному будиночку. Але Тахей наздогнав її і, розмахуючи перед її носом товстим гаманцем з золотими монетами, став честь на чому світ стоїть і недоторку Кохару, і жалюгідного торговця Дзіхея: мовляв, і торговлішка у нього занепала і сім'я - малий-мала менше. Тахей багатий, Тахей удал, всіх перекупить, ніхто перед ним не встоїть. А Дзіхей - розуму позбувся, в красуню закохався, а грошиків-то немає! Все багатство - уривки, клаптики, сміття паперовий, та й сам він - порожній стручок. Так хвалився Тахей, а тут - гульк! Біля воріт новий гість - важливий самурай з двома мечами, коротким і довгим, під покровом капелюха - чорні очі. Тахей відразу на задній хід, мовляв, він городянин, меча ніколи не носив, і скоріше бігти з усіх ніг. Але і самурай незадоволений, він з'явився на побачення до красуні, а вона сумна, зів'яне, і доглядати за нею треба, немов за породіллею, та ще й служниця уважно оглянула його при світлі ліхтаря. І Кохару, заливаючись сльозами, стала розпитувати самурая, яка смерть легше - від меча або від петлі. Ось дивна дівчина! Думав самурай і тільки ряд випитих чарочек з вином повернули йому веселий настрій.

А все місто Осака гримить, з усіх сторін лунати, переполох, Дзіхей закоханий в красуню Кохару, а господарі їм заважають, намагаються розлучити, адже така любов прямий збиток веселому дому, багаті гості розлітаються, як листя восени. У нещасний мить їх любов народилася. Але поклялися закохані хоча б один раз побачитися перед смертю.

Ночами Дзіхей не спить, блукає вулицями неподалік від чайного будиночка, хоче побачити Кохару, серце його повно тривогою про неї. І ось бачить він її в віконце, вона розмовляє з гостем-самураєм, особа худе, сумне, бліде. Самурай незадоволений, тяжко час проводити із закоханою дівчиною. Розуміє він, що закохані зважилися померти разом, і вмовляє дівчину відмовитися від свого наміру, пропонує гроші - цілих десять золотих. Але Кохару відповідає гостю, що допомогти їм не можна, ще п'ять років повинна вона служити жорстоким господарям, а тут ще інші небезпеки - може викупити її якою-небудь багач.Так що краще вже померти разом, адже таке життя ганебна. Але смерть і страшна, вона лякає, а як почнуть сміятися люди над її мертвим спотвореним тілом. Є ще й мати-бабуся в далекій селі ... Ах, ні, тільки не це, не дайте мені померти, добрий пан. Плачетнадривается Кохару, душу її терзають протилежні бажання. Чує все це Дзіхей і приходить у лють: «Ах ти продажна лисиця! Мерзотна обманщиця! »І скрегоче зубами. А гетера просить-благає самурая, щоб захистив, вберіг її від гордого Дзіхея, щоб допоміг їй втекти від нього. Дзіхей не витримує і вдаряє мечем у вікно, до грудей Кохару він не дістав, але поранив серце - вона дізналася руку і клинок. Самурай миттю схопився, схопив Дзіхея, зв'язав його і прінайтовал міцним шнурком до будинку. Схопив Кохару в оберемок і зник у глибині будинку. Залишився Дзи-хей виставленим на ганьбу, немов грабіжник або бродяга. З'являється Тахей і починає зневажати суперника, між ними спалахує бійка. Збираються глядачі, вони регочуть, кричать, підбивають. Вискакує самурай, Тахей тікає, самурай знімає капелюх - це старший брат Дзіро Магоемон. Дзіро в жаху: «Ганьба мені!» Магоемон заспокоює брата, бачиш, яка твоя кохана, ти два роки її любиш і не знаєш, а я одразу заглянув в глибину її чорної душі. Вона барсучіха, а в тебе двоє прекрасних дітей, велика лавка, а ти тільки губиш справу через продажної дівки. Дружина твоя, а моя сестра мучиться через тебе даремно, і батьки її плачуть і хочуть дочку додому забрати від ганьби. Я ж тепер не всіма шановний самурай, а блазень в процесії на святі. Дзіхей йому вторить: від злості у мене ледве