Короткий переказ твору Мандри Франца Штернбальда (Людвіг Тік)

Роман стилізований під старонімецький історію. Початок розповіді припадає приблизно на 1521 р. Франц Штернбальд, художник, молодий учень Альбрехта Дюрера, прославленого німецького живописця, залишає Нюренберг і прямує в далеку подорож з метою досягти Італії і повчитися майстерності у італійських художників. Франца проводжає його друг Себастьян, як і він сам, учень Дюрера, Потім, після зворушливого прощання, Себастьян повертається назад в Нюренберг, в майстерню свого вчителя.

По дорозі Франц випадково знайомиться з підмайстром коваля. Той, дізнавшись, що Франц живописець, проявляє великий інтерес до його мистецтва і обіцяє, що в Нюренберге зайде до Дюреру і Себастьяну і понаблюдает за процесом їх творчості.

У наступному місті Франц передає лист від Дюрера керуючому однієї великої фабрики, пану Цойнер. Той запрошує його на обід. Увечері Штернбальда проводять до зали, де блискуче збори не звертає на нього жодної уваги і веде легковажні, приземлені бесіди. Після вечері Цойнер вмовляє Франца зайняти на його фабриці місце наглядача з хорошим окладом і спокушає можливістю забезпечити собі вже в найближчому майбутньому впорядковану життя.Франц не піддається спокусі і зберігає вірність своїй мрії. Він відкидає його пропозицію і продовжує свій шлях.

Молода людина робить гак, щоб відвідати село на берегах Таубер, де проживають його батьки. Він застає батька при смерті. Від нього Франц дізнається, що є йому прийомним сином, але батько вмирає і не встигає назвати його справжніх батьків. Його прийомна мати не знає, хто він, бо, коли вона виходила заміж за його батька, у того вже був дворічний хлопчик. Франц затримується на кілька днів у цьому селі і пише картину «Благовістя пастухам». Гуляючи по полях, Франц згадує, як одного разу в дитинстві він бродив по луці і збирав квіти. Раптом поряд з ним зупинилася карета, з якої вийшла маленька дівчинка і попросила подарувати їй зібраний ним букет. Він з радістю виконав її прохання і з тих пір зберігав чарівне спогад про цю зустріч. У той момент, коли його картину замість старої вішають у церкві, близько відкритих дверей собору зупиняється карета, від якої відлітає колесо. Франц кидається до сидить у кареті переляканою дівчині і заспокоює її. Біля церкви дівчина втрачає свій альбом, і Франц знаходить його вже тоді, коли карета виявляється далеко. Він відкриває альбом, бачить у ньому сухий букет польових квітів і розуміє, що це та сама незнайомка, з якою він зустрівся в дитинстві. Йому хочеться в що б те не стало відшукати її знову.Він відмовляється від пропозиції своєї прийомної матері залишитися в селі і вести гідне і забезпечене життя і відновлює подорож.

Він прямує до Нідерландів, щоб побачити відомого художника Луку Лейденського. Той виявляється ще досить молодою людиною і цікавим співрозмовником. Франц розповідає йому про свою боязкості в живопису і про занадто великий вразливості. Лука наставляє його на шлях істинний і радить не здійснювати подорожі до Італії, а обмежитися лише німецької школою живопису і зображати північну природу у звичній для германців манері, бо латинські коріння італійського мистецтва нібито не узгоджуються з внутрішнім світом німців. Однак незабаром Луку Лейденського відвідує сам Дюрер. Він ще застає свого учня у Луки, і йому вдається знову вселити в нього похитнулася було впевненість у правильності обраного ним шляху.

З Лейдена Франц їде в Антверпен разом з кількома попутниками. Серед них найбільше Францу до душі доводиться Рудольф Флорестан, поет, співак, італієць, що прямує до себе на батьківщину з Англії. Подальше подорож молоді люди вирішують здійснювати разом. Перед Антверпеном Рудольф ненадовго розлучається з Францем, щоб відвідати живе неподалік від міста знайому. Франц ж селиться на заїжджому дворі і часто відвідує іншого свого попутника, комерсанта Банса, який, дізнавшись, що Штернбальд художник, перейнявся до нього безмежною повагою. На прохання Банса Франц малює портрет його дочки, дуже сумною дівчини. Вона починає йому довіряти і повідомляє про причини з'їдає її печалі. Виявляється, що у неї є коханий, але він бідний, і батько, як вона вважає, ні за що не погодиться видати її за нього.Ванс ж поклявся собі, що віддасть дочку заміж тільки за художника, і пропонує Францу, хоч він і бідний, стати його зятем. Франц зустрічається з нареченим його дочки і впізнає в ньому свого знайомого коваля. Той, побувавши в майстерні в Дюрера, закохався в живопис, начисто закинув ковальське ремесло, а тепер гине від туги за своєю коханою і від того, що не знає, який життєвий шлях йому обрати: живопис або ковальська справа.Франц переконує його звернутися до мистецтва і поговорити з Вансеном.Йому вдається щасливо влаштувати долю дочки Банса, і, разом з уже приєдналися до нього Рудольфом Флорестаном, він вирушає далі.

По дорозі друзі зустрічаються з Больцен, скульптором, що повертаються з Італії в Німеччину, і супроводжуючим його ченцем. Перший відштовхує друзів різкістю суджень про німецькому мистецтві та пиху італійських живописців, другий же полонить своєю м'якістю і теплом. Франц і Рудольф прощаються з подорожніми і йдуть далі. Вони знайомляться з прекрасною охотніцей і гостюють у неї в замку. Молода графиня показує Францу портрет свого коханого, який втік від неї перед весіллям. На портреті Франц дізнається зустрінутого ним незадовго до цього ченця.

Через деякий час Штернбальд відвідує живе неподалік відлюдника. Він теж живописець. Серед його робіт Франц випадково знаходить портрет своєї незнайомки. Він приносить його в замок і, розповідаючи про пустельника, показує графині. Графиня запевняє, що на ньому зображена