Короткий переказ твору Форміон (Теренцій)

Дія розвивається в Афінах. Все починається монологом раба Лава; господар його друга Гети, молодий Антифон одружується з любові і при зовсім звичайних обставинах. Давши йде повернути Гете боржок: тому знадобилися гроші на подарунок молодим. Як бачимо, традиція подібних дарів існувала здавна: збирали «подарункові внески» не тільки з рідні та друзів, але навіть з рабів ...

Гета повідомляє Даву, що в місто повертаються Деміфон і Хремет, старики-брати. Один - з Кілікії, інший - з Лемноса. Обидва вони, їдучи, доручили Гете доглядати за їхніми синами Антифон і Федрі. Але в підсумку, опинившись неодноразово битим молодими господарями за спроби їх наставляти, раб змушений був стати спільником юнаків у їхніх любовних справах.

Федра (син Деміфона) закохався в арфістку Памфілії. Молодий господар і слуга щодня проводжали її до школи і назад. Бував з ними і Антифон.

Одного разу, чекаючи арфістку в перукарні, вони раптово дізналися: неподалік трапилося нещастя. У бідної дівчини Фаніі померла мати, і немає кому її навіть поховати як слід.

Молоді люди відправляються в цей будинок. І Антифон, допомагаючи сумної Фаніі, по вуха в неї закохується. Почуття виявляється взаємним. Антифон готовий женитися, хоча і побоюється гніву батька ...

На допомогу приходить розумний і всезнаючий Парасіпо-древньогрецькою«парасітос» - «нахлібник») Форміон. Дівчина залишилася сиротою. А за законом найближчий родич повинен подбати про її заміжжя. І ось на терміново скликаному судовому засіданні оголошується, що Фания полягає в спорідненості з антифон. І юнак негайно одружується на ній, виконуючи «родинний обов'язок» з цілком природним ентузіазмом. Проте радість затьмарена думкою про швидке повернення батька і дядька, які навряд чи схвалять його вибір. Та й Федра розуміє, що його любов до рабині-арфістка теж не викличе захоплення батьків ...

Тим часом літні брати - вже в гавані міста. Гета і Федра вмовляють Антифон триматися стійко і пояснити батькам: женитися його змусило правосуддя. Ну і почуття теж. «За законом, по суду, мовляв», - підказує йому Федра. Але малодушний Антифон боягузливо покидає сцену, кинувши обом на прощання: «Все життя моє і Фанію довіряю вам!»

З'являється Деміфон. Він у гніві. Так, нехай закон. Але - знехтувати батьківське згоду і благословення?!

На привітання Федра і питання, чи все гаразд і здоровий він, Деміфон відповідає: «Питання! Прекрасну тут без мене влаштували ви весілля! »

Гета і Федра всіма можливими аргументами захищають втікача антифон. Але Деміфон упирається. Так, нехай за законом. Але той же закон надає право забезпечити бідну родичку приданим і видати її на бік. А так - «Який же був сенс вводити в будинок злиденну?!». І Деміфон вимагає звести його з парасита Форміона - захисником обох жінок і непрямим винуватцем цих неприємних для старих братів подій.

Але Форміон спокійний і впевнений, що йому все вдасться зробити законно і благополучно: «... Фания залишиться / З антифон. Всю провину я зніму і на себе / Зверну все роздратування це старече ».

Як бачимо, Форміон не тільки розумний, самовпевнений, але і шляхетний (хоча, можливо, не завжди безкорисливо).

І Форміон переходить в наступ. Він звинувачує Деміфона в тому, що він кинув у горі бідну родичку, та ще й сироту. Так, її батько, мовляв, був небагатий і скромний понад міру, тому після його смерті ніхто і не згадав про сирітку, все від неї відвернулися. У тому числі і заможний Деміфон ...

Але Деміфон спокійний. Він впевнений, що подібних родичів у нього немає: це вигадки Форміона. Проте, бажаючи уникнути судової тяганини, пропонує: «Бери п'ять мін і відводило її з собою!»

Однак Форміон і не думає здавати позицій. Фания одружена з сином Деміфона за законом. І вона ще стане втіхою в старості обом братам.

Три суддівських радника, дуже безглузді, нерішуче дають Деміфону гранично суперечливі поради: від них толку немає.

Але погані справи у Федра. Звідник Доріон, не дочекавшись обіцяної плати за Памфілії (ця арфістка-співачка - його рабиня), пообіцяв віддати її якомусьвоїну, якщо Федра не принесе гроші. Але де ж їх взяти?!

І хоча Антифон поки й сам перебуває у досить критичній ситуації, він благає Гету допомогти двоюрідному братові, знайти вихід (тобто гроші!). Бо закоханий Федра готовий слідувати за певичкой хоч на край світу.

Повернулися брати зустрічаються. Хремет пригнічено визнається Деміфону, що він стурбований і засмучений. Виявляється, на Лемносі, куди він частенько навідувався під приводом торгових справ, у нього була друга дружина. І дочка, трохи молодше Федра і, отже, - його зведена сестра.

Лемносская дружина приїхала на розшуки чоловіка до Афін і тут, не знайшовши його, в горі померла. Десь тут залишилася сиротою і його дочка ...

Тим часом невгамовний Форміон за домовленістю з Гетой робить вигляд, що, якщо вже нічого не вийде у Антифон, він сам, так і бути, готовий одружитися на Фаніі. Але, звичайно, отримавши від старих відступне у вигляді пристойного приданого. Гроші ці він тут же передає звіднику для викупу з рабства коханої Федра.

Форміон, виявляється, знає про лемносской життя Хремета і тому відіграє напевно. А ще не підозрюючи про це Хремет готовий допомогти Деміфону грошима - тільки б Антифон одружився так, як того хочеться батькам.Взаєморозуміння братів воістину зворушливо.

Антифон, звичайно, в розпачі. Але вірний раб Гета його заспокоює: усе буде гаразд, все завершиться на загальне задоволення.

На сцені з'являється Софрона - стара годувальниця Фаніі. Вона відразу дізнається Хремета (правда, на Лемносі він носив ім'я Стільпона) і погрожує викриттям. Хремет благає її поки не робити цього. Але його, природно, цікавить доля нещасної дочки.

Софрона розповідає, як після смерті господині вона прилаштувала Фанію - видала заміж за порядного хлопця. Молоді живуть саме