Короткий переказ твору Самоістязатель (Теренцій)

Хоча писав Теренцій по-латині і для римського глядача, його персонажі носять грецькі імена і передбачається, що дія часто відбувається в Елладі.Так і в даному випадку.

Суворий старий менед так допікав сина свого Кліні за захоплення бідної сусідської дівчиною, що той був змушений втекти з батьківського дому на військову службу.

Але, незважаючи на це, син любить батька. З часом і менед кається. Сумуючи за сином і страждаючи докорами сумління, він вирішив виснажити себе безперервною працею в полі. Заодно менед продає більшість своїх рабів (вони йому тепер майже не потрібні) і багато чого іншого: до повернення сина хоче накопичити личить нагоди суму.

Сусід Хремет запитує Менедема про причини цих його дій і, зокрема, - настільки запеклого самокатування тяжкою працею. Причину ж свою зацікавленість справами сусіда Хремет пояснює пригнобленому менед так: «Я - людина!Не чуже людське мені ніщо ». Ця та багато інших фрази з комедій Те-

193

ренція з часом стали крилатими виразами, доживши в цій якості і до наших днів.

Клінія закоханий у бідну і чесну Антіфілу і, не в силах довше терпіти розлуку, потайки повертається. Але не додому (він все ще боїться гніву батька), а до одного-сусіду Клітофону, синові Хремета.

А Клітофон захоплений гетерою Вакхідой (що вимагає значних витрат).Батьки, природно, не знають про цю пристрасті недолугого синочка.

У комедійну інтригу активно втручається Сір - розумний і кмітливий раб Хремета (він сподівається на винагороду), Обидва юнаки та Сір домовляються, що приведуть Вакхіду в будинок Хремета, видаючи її за ту, якою захоплений Клінія. Так і відбувається. У ролі ж служниці Вакхіди виступає скромна Антіфіла. І не тільки вона: Вакхіда прибуває з цілою свитою слуг і рабів. І Хремет (думаючи, що це - кохана Кліні) покірливо годує і поїть всю ораву. Він же нарешті повідомляє менед, що син його таємно повернувся.Радості старого батька немає межі. Заради повернувся сина він тепер готовий на все: прийняти в будинок не тільки його, але і наречену, яка б вона не була!Менед став тепер лагідним і поступливим.

Тим часом на сцені з'являється Сострата - мати Клітофона, дружина Хремета.По ходу дії раптово з'ясовується, що Антіфіла - рідна дочка Хремета. Коли вона з'явилася на світ (не на часі, ймовірно), розгніваний батько звелів Сострата кинути дитину ...

Антіфілу виховувала цнотлива старенька, прищепивши їй всі кращі якості, якими повинна володіти порядна дівчина. Батьки радісно визнають Антіфілу своєю дочкою. Розсіюються і сумніви Клітофона, рідний він син своїх батьків і чи будуть вони його любити, як і раніше. Адже син-гуляка обманним шляхом увергнув батька в чималі витрати. Але й гетера Вакхіда зрештою виявляється не такою вже безсердечною і розпущеною.

У результаті Хремет погоджується видати знову знайдену дочку за клином і дає за неї пристойне придане. Тут же, неподалік, знаходить він гідну наречену і для свого непутящого сина. Щасливі менед і його дружина, щасливі Антіфіла і Клінія. І звучать заключні слова Хремета: «Згоден! Ну, прощайте! Ляскайте! »