Короткий переказ твору Принц і жебрак (Марк Твен)

Лондон, середина XVI століття. В один і той же день народжуються два хлопчики - Том, син злодія Джона Кенті, ютящегося у смердючому глухому куті Двір відкинуло, і Едуард, спадкоємець короля Генріха Восьмого. Едуарда чекає вся Англія, Том не дуже-то потрібен навіть власної сім'ї, де тільки батько -злодій і мати-жебрачка мають щось на зразок ліжка; до послуг інших - злісної бабки і сестер-двійнят - лише кілька оберемків соломи і обривки двох-трьох ковдр.

У тій же нетрях серед усілякого непотребу живе старий священик, який навчає Тома Кенті читання та письма і навіть начаткам латині, але п'янке всього старечі легенди про чарівників і королів. Том злидарює не дуже старанно, та й закони проти жебраків надзвичайно суворі. Побитий за недбальство батьком і бабусею, голодний (хіба що залякана мати потай суне черству скоринку), лежачи на соломі, малює він собі солодкі картини з життя випещених принців. У його гру втягуються і інші хлопчаки з Двору відкинути: Том - принц, вони - його двір: усе - за суворим церемоніалом.Одного разу, голодний, побитий, Том забрідає до королівського палацу і з таким самозреченням дивиться крізь гратчасті ворота на сліпучого принца Уельського, що часовий відкидає його назад у натовп. Маленький принц гнівно вступає за нього й приводить його до своїх покоїв. Він розпитує Тома про його життя у Дворі відкинуло, і бездоглядні плебейські забави представляються йому такими ласими, що він пропонує Тому помінятися з ним одягом. Переодягнений принц зовсім не відрізняється від жебрака!Помітивши у Тома синець на руці, він біжить зробити виволочку вартовому - і отримує ляпаса. Натовп, улюлюкая, жене «недоумкуватого халамидника» по дорозі. Після довгих митарств його хапає за плече величезний п'яничка - це Джон Кенті.

Тим часом в палаці тривога: принц зійшов з розуму, англійську грамоту він ще пам'ятає, але не впізнає навіть короля, страшного тирана, але ніжного батька. Генріх грізним наказом забороняє будь-які згадки про недугу спадкоємця і поспішає затвердити його в цьому сані. Для цього потрібно скоріше стратити підозрюваного у зраді гофмаршала Норфолька і призначити нового. Том виконаний жаху і жалю.

Його вчать приховувати свою недугу, але непорозуміння сиплються градом, за обідом він намагається пити воду для обмивання рук і не знає, чи має він право без допомоги слуг почухати свій ніс. Між тим страта Норфолька відкладається через зникнення великої державної печатки, переданої принцу Уельському. Але Том, зрозуміло, не може згадати, навіть як вона виглядає, що, однак, не заважає йому стати центральною фігурою розкішного святкування на річці.

На нещасного принца розлючений Джон Кенті замахується дубиною; заступився старий-священик під його ударом падає замертво. Мати Тома ридає при вигляді знавіснілого сина, але потім влаштовує випробування: раптово будить його, тримаючи перед його очима свічку, але принц не прикриває очі долонею назовні, як це завжди робив Том. Мати не знає, що й думати. Джон Кенті дізнається про смерть священика і біжить зі всім сімейством. У метушні згаданого вище святкування принц ховається. І розуміє, що Лондон вшановує самозванця. Його обурені протести викликають нові знущання. Але його зі шпагою в руці відбиває в черні Майлс Гендон - ставний воїн в франтівський, але пошарпаної одязі.

До Тому на бенкет вривається гонець: «Король помер!» - І вся залу вибухає кліками: «Хай живе король!» І новий владика Англії велить помилувати Норфолька - скінчилося царство крові! А Едуард, оплакуючи батька, з гордістю починає іменувати себе вже не принцом, а королем. У бідній харчевні Майлс Гендон прислуговує королю, хоча йому не дозволяється навіть сісти. З розповіді Майлса юний король дізнається, що той після багаторічних пригод повертається до себе додому, де в нього залишився багатий старий батько, що знаходиться під впливом свого віроломного улюбленця молодшого сина Г'ю, ще один брат Артур, а також улюблена (і любляча) кузина Едіт. У Гендон-холі знайде притулок і король. Майлс просить одного - права йому і його нащадкам сидіти в присутності короля.

Джон Кенті хитрістю веде короля з-під крильця Майлса, і король потрапляє у злодійську зграю. Йому вдається втекти, і він потрапляє в хатину божевільного відлюдника, який ледь не вбиває його за те, що його батько розорив монастирі, ввівши в Англії протестантизм. На цей раз Едуарда рятує Джон Кенті. Доки уявний король творить суд, дивуючи вельмож своєї простонародної кмітливістю, щирий король серед злодіїв і пройдисвітів зустрічає і чесних людей, які стали жертвами англійських законів. Сміливість короля врешті-решт допомагає йому завоювати повагу навіть серед волоцюг.

Молодий шахрай Гуго, якого король побив палицею за всіма правилами фехтувального мистецтва, підкидає йому краденого порося, так що король ледь не потрапляє на шибеницю, але рятується завдяки винахідливості з'явився, як завжди, вчасно Майлса Гендона. Зате в Гендон-холі їх чекає удар: батько і брат Артур померли, а Г'ю на підставі підробленого їм листи про смерть Майлса заволодів спадщиною і одружився з Едіт. Г'ю оголошує Майлса самозванцем, Едіт теж відрікається від нього, перелякана загрозою Г'ю в іншому разі вбити Майлса. Г'ю так впливовий, що ніхто в окрузі не вирішується впізнати законного спадкоємця,

Майлс і король потрапляють у в'язницю, де король знову бачить в дії люті англійські закони. Врешті-решт Майлс, сидячи в колодках біля ганебного стовпа, приймає на себе ще й батоги, які накликає своєю зухвалістю король.Потім Майлс з королем відправляються за правдою до Лондона. А