Короткий переказ твору Пригоди Тома Сойєра (Марк Твен)

Середина минулого століття, містечко з претензійною назвою Санкт-Петербург ... Америка, де ні фабрик, ні залізниць, ні класової боротьби, а замість цього серед будиночків з городами бродять кури ... Благочестива провінція, де тітка Поллі, поодинці виховує Тома Сойєра, не береться за різку, не підкріпивши свою тендітну строгість текстом з священного писання ... Вимоглива провінція, де діти навіть під час канікул продовжують зубрити вірші з Біблії в недільній школі ... Небагата провінція, де незнайомий хлопчик, у будній день прогулюється в черевиках, виглядає нахабним чепуруном, якого Том звичайно ж не може не провчити. Тут дуже заманливо буває втекти зі школи і покупатися в Міссісіпі, незважаючи на завбачливо пришитий тіткою Поллі комір сорочки, і якби не зразковий тихоня Сід - зведений брат, углядевшій-таки, що нитка на комірі змінила колір, все взагалі було б шито-крито .

За цю витівку Тома чекає суворе покарання - йому належить у свято білити паркан. Але виявляється, якщо вселити знайомим хлопчакам, що побілка паркану - велика честь і рідкісне розвага, то можна не тільки спихнути роботу на інших, але ще й стати власником цієї скарбниці з дванадцяти алебастрових кульок, осколка синьої пляшки, гармати з котушки, нашийника без собаки, ключа без замка, скляної пробки без графина, мідної дверної ручки й рукоятки ножа ...

Втім, людські пристрасті вирують скрізь однаково: у маленьку церкву одного разу входить велика людина - окружний суддя Течер, людина, що побачив світло, бо прибув з Константинополя, що за дванадцять миль від Санкт-Петербурга, а разом з ним з'являється його дочка Беккі - блакитноокий янголятко в білому платтячку і вишитих панталончиках ... Спалахує любов, обпікає ревнощі, за нею розрив, смертельна образа, потім полум'яне примирення у відповідь на благородний вчинок: вчитель гамселить Тома за книгу, яку ненароком розірвала Беккі. А між образою і примиренням в пориві відчаю та безнадійної образи можна піти в пірати, сколотивши зграю благородних головорізів з місцевого безпритульного Гекльберрі Фінна, з яким хорошим хлопчикам пресуворо забороняється водитися, і ще одного приятеля, вже з пристойної сім'ї.

Хлопчаки чарівно проводять час на лісистому острові Джексона неподалік від рідного Санкт-Петербурга, грають, купаються, ловлять неймовірно смачну рибу, уплітають яєчню з черепахових яєць, переживають жахливу грозу, віддаються розкішним пороків, на зразок куріння саморобних трубок з маїсу ... Але з цього хлопчачого раю піратів починає тягнути назад до людей - навіть маленького бродяжку Гека. Том насилу вмовляє друзів дотягнути до запаморочливої сенсації - з'явитися, можна сказати, на власні похорони, на заупокійну службу за їхніми ж зниклим без вести душам. До Тома, на жаль, із запізненням доходить вся жорстокість їх захоплюючій пустощі ...

А на тлі цих порівняно невинних катаклізмів розгортається неабияка кривава трагедія. Як відомо, саме вірний засіб вивести бородавки - вночі відправитися на свіжу могилу поганого людини з дохлою кішкою, і коли за ним прийдуть чорти, жбурнути їм услід задубілі кішку зі словами: «Чорт за мерцем, кіт за чортом, бородавки за котом, - тут і справа з кінцем, все троє геть від мене! »Але замість чортів з'являються з бляшаним ліхтарем молодий доктор (в благочестивій Америці важкувато іншим способом розжитися трупом навіть для медичних цілей) і два його помічника - нешкідливий недотепа Меф Поттер і мстивий метис Індіанець Джо. Виявилося, Індіанець Джо не забув, що в будинку доктора п'ять років тому його виштовхали з кухні, коли він просив поїсти, а після того як він присягнувся відплатити хоч через сто років, його ще й посадили у в'язницю за бродяжництво. У відповідь на піднесений до його носа кулак доктор збиває метиса з ніг, напарник Індіанці Джо заступається за нього; в бійці, що зав'язалася доктор приголомшує Меф Поттера дошкою, а Індіанець Джо вбиває доктора ударом ножа, упущеного Меф Поттером, і потім вселяє йому, що це він , Поттер, в нестямі убив доктора. Бідний Поттер всьому вірить і благає Індіанця Джо нікому про це не розповідати, але закривавлений ніж Меф Поттера, забутий на кладовищі, всім здається незаперечною доказом. Показання Індіанця Джо довершують справу. До того ж хтось бачив, як Меф Поттер вмивався - з чого б це?

Лише Том і Гек могли б врятувати Меф Поттера від шибениці, але в жаху перед «індіанським дияволом» вони клянуться один одному зберігати мовчання. Охоплений совістю, вони відвідують Меф Поттера у в'язниці - просто підходять до загратованого вікна маленького відокремленого будиночка, і старовина Меф дякує їм так зворушливо, що муки совісті стають зовсім нестерпними. Але в фатальну хвилину, вже під час суду Том героїчно розкриває правду: «А коли доктор вхопив Меф Поттера дошкою по голові і той упав, Індіанець Джо кинувся на нього з ножем і ... »

Трах! З швидкістю блискавки Індіанець Джо скочив на підвіконня, відштовхнув намагалися утримати його і був такий.

Дні Том проводить блискуче: подяка Меф Поттера, загальне захоплення, похвали в місцевій газеті - деякі навіть пророкують, що він буде президентом, якщо тільки його не повісять до тих пір. Однак ночі його багачі жаху: Індіанець Джо навіть у снах загрожує йому розправою.

Гноблений тривогою, Том все ж затіває нову авантюру - пошуки скарбу: чому б під кінцем який-небудь гілки старого засохлого дерева, в тому самому місці,