Короткий переказ твору Пригоди Гекльберрі Фінна (Марк Твен)

Отже, Гек повертається до доброї вдови Дуглас. Вдова зустрічає його зі сльозами і називає заблуканої овечкою - але це, звичайно, не зі зла. І знову життя по дзвінку, навіть за столом покладається спочатку щось побормотать над їжею. Хоча годують непогано, шкода тільки, кожна річ вариться окремо: чи то справа недоїдки, коли їх перемішати гарненько - не в приклад легше проскакують. Особливо нищить Гека сестра вдови міс Уотсон - стара діва в окулярах: і ноги не клади на стілець, і не зівай, і не потягуйтеся, та ще лякає пекла! Ні, вже краще в пеклі з Томом Сойєр, ніж у раю з такою компанією.Втім, людина до всього звикає, навіть до школи: вчительська порка здорово підбадьорювала Гека - він уже й читав, і писав потроху, і навіть вивчив таблицю множення до шістьма сьомій тридцять п'ять.

Якось за сніданком він перекидає сільничку, а міс Уотсон не дозволяє йому вчасно кинути дрібку солі через плече - і Гек відразу ж виявляє на снігу біля перелазу слід каблука з набитим великими цвяхами хрестом - відваджувати нечисту силу. Гек кидається до судді Течер і просить забрати у нього всі його гроші. Суддя, відчуваючи щось недобре, погоджується взяти гроші на зберігання, оформивши це як «придбання». І вчасно: ввечері в кімнаті Гека вже сидить його тато власної обірваної персоною. Старий п'яничка почув, що син розбагатів, і, смертельно ображений тим, що той спить на простирадлах і вміє читати, вимагає гроші прямо до завтрашнього дня. Суддя Течер, природно, відмовляє, але новий суддя з поваги до святості сімейного вогнища стає на бік бродяги, який, поки суд та діло, ховає Гека у відокремленій лісовій хатині. Гек знову знаходить смак до лахміття і свободи від школи і миття, але, на жаль, папаша починає зловживати палицею - вже дуже йому не до душі американські порядки: що це за уряд і закон, які дозволяють у деяких штатах неграм голосувати, коли такий багатій, як він, повинен жити оборванцем! Одного разу під час нападу білої гарячки батько мало не вбиває Гека своїм складним ножем; Гек, скориставшись його відлучки, інсценує пограбування хатини і своє вбивство і на човнику тікає на острів Джексона - світлою вночі, коли можна було перерахувати всі колоди, що пливуть далеко від берега, чорні і немов нерухомі. На острові Джексона Гек стикається з Джимом - негром міс Уотсон, який втік, щоб вона не продала його на Південь: святеннику було не встояти перед восьмісотдолларовой купою.

Вода піднімається, і в затопленому лісі на кожному поваленому дереві сидять змії, кролики та інша живність. Річка несе всяку всячину, і якось увечері друзі виловлюють відмінний пліт, а одного разу перед світанком повз них пропливає накренившейся двоповерховий будинок, де лежить убитий чоловік. Джим просить Гека не дивитися йому в обличчя - дуже вже страшно, - зате вони набирають масу корисних речей аж до дерев'яної ноги, яка, правда, Джиму мала, а Гекові велика.

Друзі вирішують ночами спуститися на плоту до Каїра, а звідти по річці Огайо піднятися пароплавом до «вільних штатів», де немає рабовласництва.Гек і Джим натикаються на розбитий пароплав і ледве забирають ноги від бандитської зграї, потім втрачають одне одного в страшному тумані, але, на щастя, знову відшукують. Джим заздалегідь радіє і захлинаючись дякує «білого джентельмена» Гека, свого рятівника: у вільних штатах він, Джим, буде працювати день і ніч, щоб викупити свою сім'ю, а не продадуть - так викрасти.

Дай негру палець - він забере всю руку: такий ницості Гек від Джима не чекав. «Ти обікрав бідну міс Уотсон», - твердить йому совість, і він вирішується донести на Джима, але в останню мить знову виручає його, придумавши, що на плоту лежить його батько, вмираючий від чорної віспи: ні, видно, він, Гек, людина остаточно пропащий. Поступово до друзів доходить, що вони прогавили Каїр в тумані. Але зміїна шкіра цим не задовольняється: в темряві прямо по їх плоту з тріском проходить вогнедишний пароплав. Гек встигає підпірнути під трідцатіфутовое колесо, але, виринувши, Джима вже не знаходить.

На березі, розповівши скарг історію про послідовне вимирання всіх своїх родичів на маленькій фермі в глушині Арканзаса, Гек прийнятий в привітне сімейство Гренджерфордов - багатих, красивих і дуже лицарства жителів півдня. Одного разу під час полювання новий приятель Гека Бак, приблизно його ровесник, років тринадцяти-чотирнадцяти, раптово стріляє з-за кущів у їхнього сусіда - молодого і красивого Гарни Шепердсона. Виявляється, років тридцять тому якийсь предок Гренджерфордов невідомо через що судився з представником настільки ж лицарства роду Шепердсонов. Той, хто програв, природно, пішов і застрелив недавно раділо суперника, так з тих пір і тягнеться кровна ворожнеча - то й справа кого-небудь ховають. Навіть в загальну церкву Гренджерфорди і Шепердсони їздять з рушницями, щоб, тримаючи їх під рукою, з великим почуттям слухати проповідь про братерську любов і тому подібної скучіще, а потім ще й пресерйозно дискутувати на богословські теми.

Один з місцевих негрів зазиває Гека на болото подивитися на водяних змій, але, дошлепав до сухого острівця, раптово повертає назад, - і на маленькій галявині серед плюща Гек бачить сплячого Джима! Виявляється, у ту фатальну ніч Джим порядно забився і відстав від Гека (гукнути його він не смів), але все ж зумів вистежити, куди він пішов. Місцеві негри носять Джиму їжу і навіть повернули