Короткий переказ твору Левкіппа і Клітофонт (Ахілл Татій)

У фінікійською місті Сидоні автор зустрічає молоду людину який розповідає йому незвичайну історію свого кохання.

Уродженець Тіра юнак Клітофонт вже готувався до одруження на Кадлігоне - дочки свого ж батька від другого шлюбу. Але от з міста Візантії припливає його дядько Сострат. І Клітофонт влюбляетя в його дочку - прекрасну Левкіпп. Почуття це незабаром стає взаємним.

Кліній, двоюрідний брат Клітофонт, закоханий у гарного хлопчика Харікло і дарує того чудового коня. Але перша ж верхова прогулянка завершується трагедією: наляканий чимось кінь раптово поніс і звернув з дороги в ліс.Втратив владу над скакуном Харікло гине, скинутий із сідла. Горе Клінія і батьків Харікло безмежно ...

Сюжетна лінія роману раз у раз переривається (а вірніше, прикрашається) прекрасними ілюстраціями-вставками - давньогрецькими міфами про любовні пригоди, пристрастях і стражданнях богів і людей, тварин, птахів і навіть рослин, вірних один одному в своїй взаємної прихильності. Виявляється, це властиво навіть річках!

А при знаменитої Олімпії тече потік Алфей: «Море поєднує шлюбом і Алфея, проводжаючи його до Аретузи. Під час Олімпійських свят до потоку збираються люди, і кладуть на нього різні подарунки, він же стрімко мчить з ними прямо до своєї коханої і поспішає передати їй весільні дари ».

Мати Левкіпп починає вже щось підозрювати і лагодить усілякі перешкоди побаченням закоханих. Не схвалив би цього, звичайно, і батько Клітофонт (у нього - зовсім інші плани і надії). Але взаємне почуття розгорається все сильніше, і молоді закохані вирішують бігти з рідного міста. Є у них і друзі-однодумці.

«Нас було шестеро: Левкіппа, Сатир, я, Кліній і двоє його рабів. Ми поїхали по сидонська дорозі і прибули в Сидон на світанку, не зупиняючись, ми рушили до Бейрута, розраховуючи знайти там стоїть на якорі корабель. І дійсно! У Бейруті ми застали корабель, який ось-ось повинен був знятися з якоря. Ми навіть не стали питати, куди він пливе, але негайно на нього перебралися.Починало світати, коли ми були готові до відплиття в Олександрію, велике місто на Нілі ».

В дорозі молоді люди розмовляють про дивацтва любові і кожен гаряче відстоює свої переконання, спираючись на особистий досвід та легенди в рівній мірі.

Але плавання не було благополучним: піднімається страшна буря, корабель починає тонути разом з десятками пасажирів і моряків. Трагедія посилюється ще й тим, що рятувальна шлюпка виявляється на всіх одна ...

Якимось дивом вчепившись за уламок гине судна, Левкіппа і Клітофонт все ж рятуються: хвиля виносить їх на берег поблизу єгипетського міста Пелусія біля східного рукава Нілу: «Щасливі, ми вступили на землю, віддаючи хвалу безсмертним богам. Але не забули оплакати Клінія і Сатира, оскільки визнали їх загиблими ». Автор детально описує вулиці, храми і, найголовніше, - картини та скульптури - художні пам'ятки міст, в яких доводилося побувати його героям. Так, на стіні храму в Пелусії художник Евант зобразив Андромеду і Персея з головою Медузи Горгони і муки Прометея, прикутого ланцюгами до скелі: орел клює його печінка, борошна титану зображені настільки реалістично, що глядачі теж переймаються цими стражданнями.Але «Геракл вселяє в страждальця надію. Він стоїть і прицілюється з лука в прометеєвого ката. Приладивши стрілу до тятиви, він з силою направляє вперед свою зброю, притягаючи його до грудей правою рукою, м'язи якої напружені у зусиллі натягнути тятиву пружну. Все в ньому згинається, об'єднане спільною метою: лук, тятива, права рука, стріла ».

З Пелусія наші герої пливуть вниз по Нілу до Олександрії. Але доля приготувала їм нове випробування: вони потрапляють у полон до розбійників, і Левкіпп відривають від Клітофонт - дівчину збираються принести місцевим богу в якості спокутної жертви.

Але тут бандитів спонукає до втечі як не можна більш до речі зреагувала озброєний загін: частина полонених (серед них і Клітофонт) звільнена.Левкіппа ж залишилася в руках розбійників.

Стратег, що оцінили верхове мистецтво Клітофонт, навіть запрошує його до обіду. З пагорба, де вони розташувалися, видно страшні приготування в стані бандитів: Аевкіппу у священному одязі ведуть до жертівника, і здійснюється страшне заклання на очах онімілих глядачів. Потім дівчину кладуть в труну і лиходії йдуть від вівтаря.

Під покровом нічної темряви убитий горем Клітофонт пробирається до дорогого труні і хоче тут же, поруч з мертвою коханої, покінчити з собою. Але в самий останній момент його зупиняють вчасно підоспілі друзі - Сатир і Менелай (з останнім вони подружилися під час трагічного плавання).Виявляється, вони теж врятувалися під час аварії корабля і ... потрапили у полон до тих самих розбійникам. Ті, щоб випробувати надійність юнаків, доручають їм зробити страшне: принести в жертву Левкіпп. І вони вирішуються, сподіваючись на добру долю. Втім, небезпідставно.

У них, виявляється, є бутафорський меч, лезо якого при легкому натисканні йде в рукоятку. За допомогою цього театрального зброї друзі і «приносять у жертву» Левкіппа, яку попередньо одурманила сонним зіллям.

Отже, відкривається кришка гробниці, і «піднялася з неї Левкіппа.Вона рвонулася до мене, ми уклали один одного в обійми, і впали додолу без почуттів ».

Щасливі друзі знову разом. Вони - у війську стратега, який чекає підкріплення, щоб остаточно розправитися з бандитами.

Молоді люди бачаться регулярно, але зв'язок їх поки чисто платонічна.Левкіпп уві сні з'явилася Артеміда і сказала: «Буду твоєї заступницею. Ти залишишся незайманого, поки я не влаштую твого одруження і чоловіком твоїм стане не хто інший, як Клітофонт ».

У Левкіпп тим часом закохується стратег Хармід. Але усілякими хитрощами та відмовками