Короткий переказ твору Звільнений Єрусалим (Торквато Тассо)

Господь Вседержитель зі свого небесного престолу звернув всевидючий погляд на Сирію, де таборували стояло хрестоносне воїнство. Вже шостий рік воїни Христові ратоборствовалі на Сході, багато міст і царства підкорилися їм, але Святий Град Єрусалим все ще перебував оплотом невірних. Читаючи в людських серцях як у розкритій книзі, Він побачив, що з безлічі славетних вождів лише великий Готфрід Бульйонський повною мірою гідний повісті хрестоносців на священний подвиг визволення Гробу Господнього. Архангел Гавриїл поніс Готфриду цю звістку, і той благоговійно прийняв Божу волю.

Коли Готфрід скликав вождів франків і повідав, що Бог обрав його начальником над ними всіма, у зборах знявся гомін, бо багато вожді не поступалися Готфриду ні в знатності роду, ні в подвигах на полі битви. Але тут йому на підтримку підвищив голос Петро Пустельник, і всі до останнього почули словами натхненника й шанованого порадника воїнів, а на ранок наступного дня могутня рать, в якій

під прапором Готфріда Бульонского згуртувався цвіт лицарства всієї Європи, виступила в похід. Схід затріпотів.

І ось вже хрестоносці розбили табір в Еммаус, на увазі єрусалимських стін. Тут до них у намети з'явилися посли царя Єгипту і запропонували за багатий викуп відступитися від Святого Граду. Вислухавши від Готфріда рішучу відмову, один з них відправився додому, другий же, черкеський витязь Арганта, горя бажанням скоріше оголити меч проти ворогів Пророка, поскакав до Єрусалиму.

Єрусалимом на ту пору правив цар Аладін, васал єгипетського царя і злісний гнобитель християн. Коли хрестоносці пішли на приступ, військо Аладіна зустріло їх у міських стін, і зав'язалася жорстока битва, в якій без числа впало нехристів, але і відважних лицарів полягло чимало. Особливо тяжка втрат зазнали хрестоносці від могутнього Арганта і великої діви-войовниці Клорінда, що прибула з Персії на підмогу Аладіну. З Клорінда в бою зійшовся незрівнянний Танкред і ударом списа розніс їй шолом, але, побачивши прекрасний лик і золоті коси, убитий любов'ю, опустив свій меч.

Хоробрий і найпрекрасніший із лицарів Європи, син Італії Рінальді був вже на міській стіні, коли Готфрід віддав війську наказ повертатися до табору, бо не настав ще час пащу Святому Граду.

Бачачи, що оплот ворогів Господніх ледь не впав, цар пекла скликав своїх незліченних слуг - бісів, фурій, химер, язичницьких богів - і наказав усій темною силою обрушитися на хрестоносців. Слугою диявола серед інших був маг Ідраот, цар Дамаска. Він наказав дочки своєї Арміда, що затьмарила красою всіх дів Сходу, йти до табору Готфріда і, вживши всі жіноче мистецтво, внести розлад у ряди воїнів Христових.

Арміда явилася уві стан франків, і жоден з них, крім Готфріда і Танкреда, не в силах був встояти перед чарами її вроди. Назвавшись принцесою Дамаської, силою і обманом позбавленої престолу, Арміда благала вождя хрестоносців дати їй малий загін добірних лицарів, щоб з ними повалити узурпатора; в обмін вона обіцяла Готфриду союз Дамаску і всіляку допомогу. Врешті-решт Готфрід велів по долі обрати десятьох сміливців, але тільки-но зайшла мова про те, хто очолить загін, ватажок норвежців Гернанд за намовою біса затіяв сварку з Рінальдо і упав від його меча; незрівнянний Рінальді примушений був відправитися у вигнання.

Обеззброєних любов'ю лицарів Арміда повела не на Дамаск, а в похмурий замок, що стояв на березі Мертвого моря, у водах якого не тонуть ні залізо, ні камінь. У стінах замку, Арміда розкрила справжнє своє обличчя, запропонувавши полоненим або відректися від Христа і виступити проти франків, або загинути; лише один з лицарів, мерзенний Рамбальд, обрав життя. Решту вона в кайданах і під надійною охороною відправила царя Єгипту.

Хрестоносці тим часом вели регулярну облогу, обносили Єрусалим валом, будували машини для штурму, а мешканці міста зміцнювали стіни.Наскучивши неробством, гордий син Кавказу Арганта виїхав у поле, готовий битися з кожним, хто візьме його виклик. Першим на Арганта кинувся відважний Оттон, але скоро був повалений невірним,

Тоді настала черга Танкреда. Два героя зійшлися, як колись Аякс і Гектор біля стін Іліона. Жорстокий бій тривав до самої ночі, так і не виявивши переможця, і, коли герольди перервали поєдинок, поранені бійці змовилися на світанку продовжити його.

За поєдинком з міських стін із завмиранням серця стежила Ермінь, дочка Антіохійського царя. Колись вона була полонянкою Танкреда, але благородний Танкред дав принцесі свободу, Ермінії небажану, бо вона палала нездоланної любов'ю до полоненого її. Майстерна в ліках Ермінь намірилася проникнути в стан хрестоносців, щоб вилікувати рани лицаря. Для цього вона обрізала свої чудові волосся і одягалася в обладунок Клорінда, але на підступах до стану її виявили сторожові і кинулися за нею в погоню. Танкред ж, загордившись, що то була люб'язна його серцю войовниця, з-за нього поставила під життя небезпеці, і бажаючи врятувати її від переслідувачів, теж кинувся слідом за Ермінь. Її він не наздогнав і, збившись зі шляху, обманом був заманити в чарівний замок Арміда, де став її бранцем.

Між тим настав ранок і ніхто не вийшов назустріч Арганта. Черкеський витязь взявся паплюжити боягузтво франків, але жоден з них не наважувався прийняти виклик, поки нарешті вперед не виїхав Раймонд, Тулузький граф. Коли перемога була вже майже в руках Раймонда, цар темряви спокусив кращого сарацинського лучника випустити в лицаря стрілу і сам направив її політ. Стріла встромилася в зчленування лат, але ангел-охоронець врятував Раймонда від вірної загибелі.

Бачачи, як підступно