Короткий переказ твору Я в замку король (Сьюзен Хілл)

Уорінгс - фамільний будинок Хупер. Купив його ще прадід Едмунда, Грошей в сім'ї було небагато, землю довелося згодом продати, а будинок залишився.Тепер помер дід, який жив у Уорінгсе, і Едмунд з батьком перебираються туди.

Батько Едмунда, Джозеф, овдовів кілька років тому. Шлюб був нещасливий.«Коли син, вилита Елін, їхав вчитися, Джозеф довго не міг пригадати її обличчя». Тепер Джозеф шукає домоправительки, яка доглядала б за господарством і за Едмундом.

Едмунд з огидою чекає появи в Уорінгсе місіс Хелін Кіншоу та її сина Чарльза, «Я не хотів сюди їхати, ось ще один будинок, де все не наше», - думає, підходячи до будинку, Чарльз Кіншоу. А в цей час Едмунд Хупер кидає йому з вікна записку: «Я не хотів, щоб ти приїжджав».

Місіс Кіншоу і містер Хупер дуже задоволені знайомством. Місіс Кіншоу - вдова, жінка порядна, на неї цілком можна покластися. І просто чудово, що хлопчики одного віку, вони обов'язково подружаться. Але хлопчикам зовсім не хочеться ставати друзями. Хупер зовсім не подобається, що хтось вторгається в його володіння. Тим більше що Кіншоу ніяк не хоче визнавати, що він, Хупер, тут головний.

А Кіншоу так важко знову опинитися в чужому будинку, де все не їх з мамою, де господарі не вони. А Хупер то жене його, то, навпаки, стежить за кожним його кроком.

Проходить перший тиждень перебування Кіншоу в Уорінгсе. І він відправляється гуляти. Один. Все одно куди, аби подалі від Хупера. Що це пролетіло майже над самою головою? Не варто боятися, це всього лише ворона. Але чому, чому вона переслідує його? Треба бігти. Як же важко бігти по переораній полю. І ця моторошна птах, вона летить за ним, каркає, ось-ось нападе. На полі біля самого будинку Чарльз падає. Він лежить, не в силах піднятися, а ворона клює його в спину. Він на весь голос кричить, і врешті-решт ворона летить. Кіншоу насилу добігає до будинку і помічає у вікні своєї кімнати стежить за ним Хупера.

Наступної ночі Хупер зносили з горища опудало ворони і підкладає його в кімнату Кіншоу. Кіншоу прокидається, вмикає світло і бачить на краю власному ліжку жахливого птаха. Він розуміє, що це всього лише опудало, але йому все одно страшно. Але головне - не плакати, адже Хупер напевно стоїть під дверима і підслуховує. І Кіншоу так і лежить до ранку не ворухнувшись, не в силах навіть зіштовхнути опудало з ліжка.

Війна оголошена. Отже, залишається тільки одне - бігти. Тікати з Уорінгса і, головне, від Хупера. Вже є схованку, зібрані деякі припаси. Але Хупер знаходить схованку і прекрасно розуміє, що збирається зробити Кіншоу. «І я з тобою», - заявляє він.

Ні вже, Кіншоу втече один. Нині ж рано вранці, тим більше що найвдаліше дня не придумати - мама і містер Хупер їдуть до Лондона і їх не буде вдома весь день. Значить, кинуться його тільки ввечері.

Ранній ранок. Кіншоу проходить поле, входить до Круту чашу. Так, це великий ліс і незнайомий. Але ... Добре, що ранок таке сонячне. Кіншоу заплющує очі і входить в ліс. Нічого страшного. Як же тут добре і мирно!Тільки ... що це за звук? Кіншоу обертається і бачить в декількох метрах від себе Хупера. Нікуди від нього не дінешся!

Коли вони заходять так далеко, що стає ясно - вони заблукали, Кіншоу не лякається, лякається Хупер. А потім ще гроза. Хупер просто не виносить грози. І по лісу першим йти боїться. А Кіншоу - ні. Вони виходять до річки.Кіншоу відправляється на розвідку. Повертається і бачить: Хупер лежить ниць, обличчям у воді, і на голові у нього кров. Кіншоу витягує його, тягне на берег, намагається робити штучне дихання, розводить багаття. Тільки б Хупер не помер! Хупера рве, він прокашлюється, здається, живий. Вночі його морозить, Кіншоу віддає йому свій светр, а Хупер пхикає, вередує. Напевно, зараз Кіншоу міг би його вдарити. Але - навіщо, він все одно сильніші Хупера.І не треба буде тікати більше, Кіншоу вже не боїться Хупера. Він повірив у себе.

Знаходять їх рано вранці. І Хупер кричить: «Це все Кіншоу! Він мене у воду зіштовхнув! »

А дорослі ніби не помічають, що відбувається. І мама каже Чарльзу, що не можна бути таким невдячним, що містер Хупер хоче дбати про нього, як про своє власне сина, і тому віддасть Чарльза в ту ж школу, де вчиться Едмунд.Куди ж втекти від цього проклятого Хупера? Кіншоу знаходить сарай далеко від дому, але навіть там його знаходить Хупер. Знаходить і замикає. І відмикає тільки вдень, коли дізнається, що дорослі збираються кудись поїхати разом з ними на машині.

Замок Лайделл, величезний, напівзруйнований, на березі озера. І Кіншоу лізе по стіні, на самий верх. «Цур, я в замку король!» Хупер не витримує і лізе за ним. Але спуститися не може - боїться висоти. І тут Кіншоу розуміє, що може все - може зіштовхнути Хупера вниз, може просто відлякування його, і той зірветься. «Я в замку король. Що хочу, те з ним і зроблю ». Але сам же розуміє, що не зробить з ним нічого, а, навпаки, протягне йому руку, обхопить ззаду і допоможе утриматися. Він тягнеться до Хупер, але той в жаху відсахується і летить вниз.

Кіншоу думає, що Хупер помер. Але ні, він тільки розбився. Лежить у лікарні, мама Кіншоу їздить до нього кожен день. А Кіншоу нарешті наданий самому собі. І навіть знаходить приятеля - фермерського сина Філдінга. Той показує йому телят, індичок, хом'ячка. І Кіншоу розповідає йому про Хупера, зізнається, що боїться його. Філдінг хлопець