Короткий переказ твору Старий і море (Ернест Хемінгуей)

«Старий рибалив зовсім один на своєму човні в Гольфстрімі. Ось вже вісімдесят чотири дні він ходив у море і не піймав жодної рибини. Перші сорок днів з ним був хлопчик. Але день за днем не приносив улову, і батьки сказали хлопчикові, що дід тепер явно salао, тобто самий як там не є невдачливий, і веліли ходити в море на іншому човні, який дійсно привіз три хороші риби в перший же тиждень. Хлопчикові важко було дивитися, як старий кожен день повертався ні з чим, і він виходив на берег, щоб допомогти йому віднести снасті багор, гарпун у обгорнутий навколо щогли вітрило. Вітрило було весь в латках мішковини і, згорнутий, нагадував прапор наголову розбитого полку ».

Така передісторія подій, які розгортаються в маленькому рибальському селищі на Кубі. Головний герой - старий Сантьяго - «худий, виснажений, потилицю його прорізали глибокі зморшки, а щоки були покриті коричневими плямами неопасногокожного раку, який викликають сонячні промені, відображені гладінню тропічного моря». Він навчив хлопчика Мандоліно рибалити. Хлопчик любить старого, хоче йому допомогти. Він готовий йому сардин як насадка для його завтрашнього виходу в море. Вони піднімаються до бідної хатини Сантьяго, збудованої з листя королівської пальми. У хатині стіл, стілець, в земляній підлозі виїмка для готування їжі.Старий самотній і бідний: його трапеза - миска жовтого рису з рибою. Вони розмовляють з хлопчиком про рибалку, про те, що старому обов'язково повинне повезти, а також про останні спортивні новини, результати бейсбольних матчів і знаменитих гравців, таких, як Ді Маджіо. Коли старий лягає спати, йому сниться Африка його юності, «довгі золотисті її береги і мілини, високі кручі і величезні білі гори. Йому не сняться більш ні бійки, ні жінки, ні великі події. Але часто в його снах виникають далекі країни і леви, що виходять на берег ».

На наступний день рано вранці старий відправляється на риболовлю.Хлопчик допомагає йому знести вітрило, підготувати човен. Старий говорить, що цього разу він «вірить в успіх».

Одна за одною рибальські човни відчалюють від берега і йдуть у море.Старий любить море, він думає про нього з ніжністю, як про жінку. Насадили на гачки приманку, повільно пливе за течією. Подумки з птахами, з рибами.Звиклий до самотності, вголос розмовляє сам із собою. Він знає різних мешканців океану, їх повадки, у нього до них своє ніжне ставлення.

Старий чуйно вловлює, що відбувається в глибині. Один із прутів здригнувся.Лісочка йде вниз, старий відчуває величезну тяжкість, яка спричиняє її за собою. Розгортається драматичний багатогодинний поєдинок між Сантьяго і величезною рибою.

Старий намагається підтягти линву, але в нього нічого не виходить. Навпаки, вона тягне, як на буксирі, човен за собою. Старий шкодує, що з ним немає хлопчика. Але добре, що риба тягне в бік, а не вниз, на дно.

Проходить близько чотирьох годин. Наближається полудень. Так не може тривати вічно, роздумує старий, скоро риба помре і тоді її можна буде підтягнути. Але риба виявляється живучою.

Ніч. Риба тягне човен все далі від берега. Вдалині меркнуть вогні Гавани.Старий втомився, він міцно стискає мотузку, перекинуту через плече. Думка про рибу ні на секунду не залишає його. Іноді йому стає її шкода. «Ну не диво ця риба, один Бог знає, скільки років вона прожила на світі. Ніколи ще мені не траплялася така сильна риба. І подумати тільки, як дивно вона себе веде.Може бути, тому не стрибає, що вже дуже розумна ». Подумки розмовляє з рибою. «Я з тобою не розлучимось, поки не помру».

Риба починає тягнути не так потужно, вона явно ослабіла. Але сили старого на результаті. У нього німіє рука. Нарешті лісу почала йти вгору, і на поверхні показиваєтсяриба. Вона горить на сонці, голова і спина у неї темно-фіолетові, а замість носа - меч, довгий, як бейсбольна біта. Вона на два фути довший човна. З'явившись на поверхні, вона починає знову йти в глибину, тягнути за собою човен, і старому доводиться мобілізувати всі сили, щоб не дати їй зірватися. Не віруючи в Бога, він читає «Отче наш». «Хоч це несправедливо, але я доведу їй, на що здатна людина і що він може винести».

Проходить ще день. Щоб відволіктися, старий згадує про бейсбольних іграх.Згадує, як колись в таверні Касабланки мірявся силою з могутнім негром, найсильнішою людиною в порту, як цілу добу просиділи вони за столом, не опускаючи рук, і як він врешті-решт переміг. Він ще не раз брав участь у подібних поєдинках, перемагав, але потім кинув цю справу, вирішивши, що права рука йому потрібна для рибного лову.

Битва з рибою триває. Він тримає лісу правою рукою, знаючи, що, коли сили вичерпаються, її змінить ліва. Риба виходить на поверхню, то наближається до човна, то відходить від неї. Старий готує гарпун, щоб добити рибу. Але вона відходить убік. Від втоми думки плутаються в голові у старого.«Послухай, риба, - каже він їй. - Адже тобі все одно вмирати. Навіщо ж тобі треба, щоб я теж помер ».

Останній акт поєдинку. «Він зібрав весь свій біль, і весь залишок сил, і всю свою давно втрачену гордість і кинув все це проти мук, які терпіла риба, і тоді вона перекинулася і тихенько поплила на боці ...». Піднявши гарпун, він щосили встромляє його рибі в бік. Відчуває, як залізо входить їй в м'якоть, і всаджує його все глибше і глибше ...

Його одольоваюттошнота і слабкість, у нього паморочиться в голові, але вінвсе-таки підтягає рибу до