Короткий переказ твору Поправка-22 (Джозеф Хеллер)

Вигаданий острів Пьяноса в Середземному морі, придумана авторської фантазією база ВПС США. Цілком реальна друга світова війна.

Втім, у кожного з численних персонажів цієї великої літературної фрески є своя власна війна, заради перемоги в якій вони не шкодують ні сил, ні життя, причому дехто чужого життя.

Капітан ВПС Іоссаріан до пори до часу «нормально воював», хоча в контексті роману це поєднання виглядає абсурдним. Він був готовий виконати покладену в ВПС США норму в двадцять п'ять бойових вильотів і відправитися додому. Але полковник Кошкарт, який мріє прославитися за будь-яку ціну, то і справа патріотично підвищує кількість необхідних вильотів, і до бажаного повернення Іоссаріану, як до міражу,

Власне, з деяких пір Іоссаріан став воювати все гірше і гірше. Піднімаючись в повітря, він ставить перед собою єдину мету - повернутися живим, і йому абсолютно все одно, куди впадуть скинуті їм бомби - на ворожий об'єкт або в морі. Зате відважно борються начальники, готові проводити самі сміливі операції, якщо ризикувати життям будуть їхні підлеглі. Вони виявляють героїчне зневага небезпеками, що випадають на долю інших. Їм нічого не варто розбомбити італійську гірське село, навіть не попередивши мирних жителів. Не страшно, що будуть людські жертви, зате створиться відмінний затор для ворожої техніки. Вони відчайдушно воюють один з одним за місце під сонцем. Так, генерал Долбінг виношує плани розгрому підступного ворога, яким є інший американський генерал Дрідл. Заради генеральських погонів нещадно експлуатує своїх льотчиків Кошкарт. Мріє стати генералом іекс-рядовий першого класу Уінтергрін, і його мрії небезпідставні. Він писар у канцелярії бази, і від того, як і куди він направить чергову папір, залежить дуже багато чого.

Втім, справжній вершитель доль на острові - лейтенант Міло Міндербіндер. Цей постачальник створює синдикат, членами якого оголошує всіх льотчиків, хоча і не поспішає ділитися прибутками. Отримавши в своє користування бойові літаки, він купує і продає фініки, бавовна, телятину, оливки. Часом йому доводиться залучати для перевезень і літаки Люфтваффе, терпляче роз'яснюючи начальству, що німці в даному випадку не противники, а партнери. Твердо вирішивши поставити війну на комерційну основу, він отримує гроші від американців, щоб розбомбити контрольований німцями міст, а від німців - солідний куш за те, що зобов'язується охороняти цей важливий об'єкт. Окрилений успіхом, він підряджається розбомбити аеродром своєї ж бази на Пьяносе і неухильно виконує всі пункти контракту: американці бомблять американців.

Лейтенант Шайскопф, на відміну від великого комбінатора Міло, міркує туго, зате він великий майстер по частині оглядів і парадів. Це дозволяє йому зробити запаморочливу кар'єру: з лейтенанта в лічені місяці він перетворюється на генерала.

Абсурд, фантасмагорія в порядку речей на Пьяносе, і ті, хто зберіг у собі щосьлюдське, гинуть один за іншим. Зате чудово відчувають себе військові бюрократи і омашінівшіеся льотчики - вони воістину і у вогні не горять і в воді не тонуть.

Жахнувшись розгулу безумства і повального захоплення війною, Іоссаріан приходить до висновку: якщо він не подбає про себе сам, то його пісенька скоро буде заспівана. «Жити чи не жити - ось було питання», читаємо в романі, і герой однозначно схиляється на користь того, щоб жити. Він кидається між військовою базою і шпиталем, симулюючи різні хвороби і здобуваючи любовні перемоги над медсестрами. Сюжет рухається по колу, і центральним епізодом стає загибель товариша Іоссаріана Снейп, буквально розтерзаного осколками під час чергового бойового вильоту, після чого Іоссаріан і оголосив «війну війні».

Цей епізод відтворюється знову і знову, немов нав'язливий кошмар, обростаючи додатковими і страшними подробицями. Після загибелі Снейпа Іоссаріан знімає військову форму - на ній кров одного, яку можна, напевно, відіпрати, але не можна викинути з пам'яті, - і виконується рішучості ніколи надалі не надягати її. Він буде розгулювати по військовій базі в чому мати народила і в такому вигляді отримає з рук безпристрасного начальства медаль за відвагу. Він буде пересуватися задом наперед і з револьвером у руці, твердячи, що все що відбувається - вся друга світова! - Є диявольську змову з метою знищити саме його. Іоссаріана вважатимуть психом, але він не має нічого проти. Так навіть краще. Раз він не при своєму розумі, його зобов'язані списати. Але начальники не такі вже ідіоти, якими здаються.Іоссаріан дізнається про існування Поправки-22, яка у викладі полкового лікаря Дейнікі говорить: «Кожен, хто хоче ухилитися від бойового завдання, нормальний і, отже, придатний до стройової».

Не раз протягом розповіді виникає в різних формулюваннях ця загадковаПоправка-22, повноправна героїня роману. Поправка-22 не існує на папері, але від того не менш дієва, і згідно з нею, ті, у кого в руках влада, вільні робити все, що їм заманеться з тими, хто такою владою не наділений. Ставити під сумнів реальність Поправки - значить накликати на себе підозри в неблагонадійності. У неї покладено вірити і їй підкорятися.

Чесні простаки Нейтлі, Клевінджер, майор Денбі переконують Іоссаріана, що він не правий у своєму бажанні укласти сепаратний мир і вибути з участі у війні. Але Іоссаріан тепер уже твердо переконаний, що йде війна не з нацизмом, але за досягнення успіху начальників, і тому, хто в простоті своїй піддається на порожні слова про патріотичне борг, загрожує перспектива загинути або перетворитися на «солдата в білому», обрубок без рук, без ніг, утиканий трубками і катетерами, двічі з'явився в госпіталі у вигляді своєрідного пам'ятника Невідомому солдату.

Поки Іоссаріан лякає начальство своїми ескападами і віддається п'яно-еротичним загулу, його товариш