Короткий переказ твору Агнеса Бернауер (Крістіан Фрідріх Хеббель)

Дія відбувається між 1420 і 1430 р. Населення вільного міста Аугсбурга з нетерпінням очікує лицарський турнір, в якому бере участь сам герцог Альбрехт Баварський, син правителя Мюнхена Ернста Баварського. Усі прагнуть потрапити на це видовище, заздалегідь займають місця. Агнеса, дочка відомого в місті цирульника і лікаря Каспара Бернауера, збирається на турнір без жодного бажання. У неї вже побувала одна з подружок, яку надіслав її духівник вибачитися за дурні пересуди про Агнесе. Але подружка не хоче вибачатися, «краще вже колінами на горох», адже увага всіх лицарів буде належати тільки дочки цирульника. При цьому всі знають, що Агнеса завжди тримає очі опущеними, як «черниця» або «свята» - так «не зовсім».Зрозуміло, що кожному хлопцеві хочеться таку дівчину «у панове з-під носа відвести». Агнеса не налаштована псувати свято подругам, але батько наполягає: не «чотки ж перебирати», сидячи вдома. Каспар залишається, готуючись прийняти всіх покалічених після турніру, їх все одно несуть до нього.

Агнеса відправляється на турнір у супроводі своїх хресних. Там її бачить герцог Альбрехт і закохується з першого погляду. Запрошений бургомістром на вечірнє святкування, він осушив кубок на честь міста, де «сяє така зірка, така краса». Він вже забув, що наказав своїм трьом вірним лицарям відправитися в гонитву за викрадачем його нареченої, графині Вюртемберзькі, щоб вимагати більшу відкупну у батька нареченої. Лицарі здогадуються, що їх повелитель відмовляється від свого плану з-за тієї, яка, за чутками, своєю красою звела з розуму півміста, її називають «Аугсбургское ангелом».

На святі збирається багато знаті і міських ремісників. Альбрехт змушує своїх лицарів відшукати дівчину, чий «лик обрамляють золоті локони». Агнеса з'являється у супроводі батька і у відповідь на вишукане і пишне звернення до неї герцога винахідливо зауважує батькові, що герцог приготував промову для своєї нареченої, а тут він розучує її, звертаючись до дочки цирульника.Герцог встигає перемовитися кількома словами з дівчиною під час відсутності її батька. Він зловив її погляд на турнірі, і вона не може заперечувати, що турбувалася за нього.

Через кілька хвилин Альбрехт вже освідчується в коханні Агнесе і просить її руки у Каспара. Той нагадує герцогу, що п'ятдесят років тому за одне лише поява на турнірі дівчина була б висічена батогами як дочка людини з нижчого стану. Положення змінилося, але станова прірва існує. Герцог запевняє, що ще через п'ятдесят років кожного такого ангела, як Агнеса, «будуть удостоювати трону на землі», і сам він першим подає приклад. Каспар веде знесилених дочка.

Вранці лицарі обговорюють ситуацію, яка для розділеної на три частини Баварії може вилитися в серйозну політичну проблему. Альбрехт - єдиний спадкоємець герцога Ернста (за бічної гілки, правда, у нього є племінник, але малолітній і болючий). Діти від шлюбу між Альбрехтом та Агнес за своїм походженням не зможуть претендувати на трон. Неминучими стануть чвари і новий розподіл країни. Лицарі нагадують Альбрехту про батька, для якого державні династичні інтереси понад усе, він може позбавити сина трону. Але герцога вже не можна зупинити.

Зрозумівши, що дочка любить герцога, Каспар не заперечує проти шлюбу, він розраховує на розсудливість Агнес і благородство Альбрехта. Агнеса ж хоче переконатися, що Альбрехт буде щасливий з нею, навіть якщо герцог Ернст прокляне його. Але Альбрехт вже щасливий, він «заглянув» в очі і серце Агнес. Клянуться у вічній вірності і троє лицарів Альбрехта. Однак їх, як і Агнесу, не покидають погані передчуття.

Знаходять священика, готового повінчати пару. Вінчання відбувається в той же вечір в маленькій каплиці, потайки. На наступний ранок герцог відвозить Агнесу до свого замку в Фобурге, подарований йому покійною матір'ю.

А в Мюнхенському замку герцог Ернст з гіркотою згадує колишню велич своєї країни, втрачене божевіллям деяких баварських князів. Ернст дізнався про втечу нареченої сина і вже розрахував, який з закладених міст зможе викупити за гроші, які сплатить у якості викупу батько нареченої. До нього дійшли чутки про події в Аугсбурзі, тому він, не беручи цього серйозно, тут же посватав сина до « найпрекраснішою нареченій в Німеччині », Ганні Брауншвейгской. Згода вже надійшло, і герцог дуже задоволений цим вигідним для Баварії союзом, який покладе кінець кривавим чвар. Коли ж канцлер Прейзінг доповідає йому про «таємну заручини» сина, той поблажливо помічає, що «з полюванням чи ні, відразу або не відразу», але син погодиться з батьком. Ернст посилає Прейзінга до Альбрехту повідомити про своє рішення і запросити його на турнір в Регенсбурзі, де буде привселюдно оголошено про заручини з Анною.

Щасливі закохані випадково знаходять в своєму замку коштовності матері Альбрехта. Син проти бажання Агнес надягає на неї золоту діадему - вона виглядає в ній як справжня королева! Але Агнеса відчуває незручність і сором, адже вона з'явилася тут незваною і відчуває себе в очах старих слуг «плямою» на їх пана.

Прейзінг говорить Альбрехту про значення шлюбного союзу з принцесою Анною. Герцог і сам це знає, як і те, що плани його батька не можна зруйнувати, щоб тут же «не сполошив півсвіту». Він вважає себе вправі, як всякий смертний, самому вибирати подругу. Прейзінг зауважує, що той, хто править мільйонами людей, «один раз» повинен принести їм жертву. Але для Альбрехта «одного разу» це «щогодини», він не хоче відмовлятися від щастя.

Альбрехт відправляється на турнір, запевняючи Агнесу, що тільки смерть може розлучити їх. Перед турніром батько ще раз запитує сина, веліти чи оголосити заручини з Анною. Альбрехт відмовляється, помічаючи