батькові, що даремно стояв перед ним на колінах. Він привселюдно оголошує, що зв'язав себе узами шлюбу з «непорочної і доброї дочкою городянина з Аугсбурга». У відповідь герцог Ернст гучно повідомляє, що позбавляє сина корони і герцогської мантії, які той залишив «у вівтаря», а престолонаслідником оголошує малолітнього Адольфа.
Проходять три з половиною роки. Помирають батьки Адольфа. І ось звучить похоронний дзвін по самому принцу. Слуга повідомляє Прейзінгу, що в місті звинувачують у всьому «відьму з Аугсбурга». Канцлер розуміє, що настали важкі часи. Йому потрапляє в руки документ, заготовлений відразу ж після турніру в Регенсбурзі трьома суддями. У ньому говориться, що Агнеса, винна в укладанні «протівусословного» шлюбу, щоб уникнути найтяжчих бід «страти варта». Відсутній підпис Ернста. Герцог обговорює з канцлером цей документ. Обидва розуміють, що якщо порядок спадкування порушується, то рано чи пізно настає міжусобна війна. Загинуть тисячі людей, народ прокляне герцога й саму пам'ять про нього. Канцлер шукає варіанти виходу.Але герцог прорахував всі, не виключивши і спроби самогубства з боку сина, і можливої спроби підняти меч на батька. Обидва відчувають - жахливо, що має загинути «прекрасна і цнотлива жінка». Але виходу немає, «господь хоче так, а не інакше». Герцог підписує документ ...
Альбрехт від'їжджає на черговий турнір. Дізнавшись про смерть спадкоємця, він розраховує, що його батькові тепер представився «почесний шлях до відступу», і весело прощається з дружиною. Її ж терзають неясні передчуття.
У відсутність Альбрехта чисельно переважаючим воїнам Ернста вдалося здобути перемогу над вартою замку. Агнесу, оточену засмученими слугами, силою ведуть у в'язницю. До неї приходить Прейзінг, який намагається врятувати нещасну. Він переконує Агнесу відмовитися від Альбрехта і «вжити обітницю», В іншому випадку смерть, яка чекає за порогом камери, «постукає в двері». Агнеса боїться смерті, але відмова від дружина вважає зрадою. Альбрехт вважатиме за краще «оплакувати померлу» - і Агнеса йде на смерть, упевнена в своїй правоті. Кат відмовився вершити кару, і за наказом судді один з прислужників зіштовхує Агнесу з мосту у води Дунаю. Горять села, спалені Альбрехтом, який б'ється з воїнами батька, бажаючи помститися за смерть Агнес. Його лицарі призводять полонених Ернста і Прейзінга. На всі звинувачення сина Ернст відповідає, що виконував свій обов'язок. Альбрехт велить не чіпати батька, адже Агнес немає, і йому більше нема кого вбивати. Сам же Альбрехт вже захоплює вояків за собою палити Мюнхен. Його зупиняють слова батька, що вже тоді баварці точно проклянуть ім'я Агнес, а могли б і оплакати. Батько благає сина зазирнути у власну душу, визнати свій гріх і спокутувати провину. А Агнеса принародно буде визнана його дружиною і «найчистішої з жертв, коли-небудь принесених на вівтар необхідності».
Жахливими останні коливання Альбрехта. Але все ж він приймає герцогський жезл з рук батька. Герцог Ернст йде в монастир.
