Короткий переказ твору Про чудовий новий світ (Олдос Хакслі)

Дія цього роману-антиутопії відбувається у вигаданому Міровомгосударстве.Йде й рік ери стабільності, Ери форда. Форд, що створив на початку двадцятого століття найбільшу в світі автомобільну компанію, почитався в Світовому за Панове Бога. Його так і називають - «Господь наш Форд». У державі цій править технократія. Діти тут не народжуються - запліднені штучним способом яйцеклітини вирощують в спеціальних інкубаторах.Прічемвиращиваются вони в різних умовах, тому виходять абсолютно разниє особі - альфи, бета, гамми, дельти і епсилони. Альфи як би люди першого сорту, працівники розумової праці, епсилони - люди нижчої касти, здатні лише до одноманітного фізичної праці. Спочатку зародки витримуються в певних умовах, потім вони з'являються на світло з скляних бутлів - це називаєтсяраськупоркой. Немовлята виховуються по-різному. У кожної касти виховується пієтет перед вищою кастою і презирство до каст нижчим.Костюми у кожної касти певного кольору. Наприклад, альфи ходять в сірому, гамми - в зеленому, епсилони - у чорному.

Стандартизація - головне в Світовій Державі. «Спільність, Подібність, Стабільність» - ось девіз планети. У цьому світі все підпорядковано доцільності на благо цивілізації. Дітям у сні вселяють істини, які записуються у них у підсвідомості. І доросла людина, стикаючись з будь-якою проблемою, зараз згадує якийсь рятівний рецепт, запомненний у дитинстві. Цей світ живе сьогоднішнім днем, забувши про історію людства. «Історія - суцільна нісенітниця». Емоції, пристрасті - це те, що може лише перешкодити людині. У дофордовском світі у кожного були батьки, отчий дім, але це не приносило людям нічого, окрім зайвих страждань. А тепер - «Кожен належить всім іншим». Навіщо любов, до чого переживання і драми? Тому дітей з самого раннього віку привчають до еротичних ігор, вчать бачити в істоті протилежної статі партнера по насолод. І бажано, щоб ці партнери змінювалися як можна частіше, - адже кожен належить всім іншим. Тут немає мистецтва, є тільки індустрія розвазі. Синтетична музика, електронний гольф, «сіноощущалкі - фільми з примітивним сюжетом, дивлячись які ти справді відчуваєш те, що відбувається на екрані. А якщо у тебе чомусьзіпсувався настрій - це легко виправити, треба прийняти лише один-дваграми соми, легкого наркотику, який негайно тебе заспокоїть і розвеселить.«Соми грам - і нема драм».

-Бернард Маркс - представник вищого класу, альфа-плюсовік. Але він відрізняється від своїх побратимів. Занадто задумливий, меланхолійний, навіть романтичний. Хіл, немічністю і не любить спортивних ігор. Ходять чутки, що йому в інкубаторі для зародків випадково впорснули спирт замість кровозамінника, тому він і вийшов таким дивним.

Лінайна Краун - дівчина-бета. Вона гарненька, струнка, сексуальна (про таких кажуть «пневматичность»), Бернард їй приємний, хоча багато чого в його поведінці їй незрозуміло. Наприклад, її смішить, що він ніяковіє, коли вона у присутності інших обговорює з ним плани їх майбутньої розважальної поїздки. Але поїхати з ним у Нью-Мексико, до заповідника, їй дуже хочеться, тим більше що дозвіл потрапити туди отримати не так-то просто.

Бернард і Лінайна відправляються в заповідник, туди, де дикі люди живуть так, як жило все людство до Ери форда. Вони не скуштували благ цивілізації, вони народжуються від справжніх батьків, люблять, страждають, сподіваються. В індійській селищі Мальпараісо Бертран і Лінайна зустрічають дивного дикуна - він несхожий на інших індіанців, рум'яний говорить англійською - правда, на якомусь древньому. Потім з'ясовується, що в заповіднику Джон знайшов книгу, це виявився тому Шекспіра, і вивчив його майже напам'ять.

Виявилося, що багато років тому молодий чоловік Томас і дівчина Лінда поїхали на екскурсію в заповідник. Почалася гроза. Томас зумів повернутися назад - у цивілізований світ, а дівчину не знайшли і вирішили, що вона загинула. Але дівчина вижила і опинилася в індіанському селищі. Там вона й народила дитину, а завагітніла вона ще в цивілізованому світі. Тому й не хотіла повертатися назад, адже немає ганьби страшніше, ніж стати матір'ю. У селищі вона кохалася з мескаль, індіанської горілці, тому що у неї не було соми, яка допомагає забувати всі проблеми; індіанці її зневажали - вона, за їхніми поняттями, вела себе розпусну і легко сходилася з чоловіками, адже її вчили, що злягання, або, по-фордовський, взаімопользованіе, - це всього лише насолода, доступне всім.

Бертран вирішує привезти Джона і Лінду в Заоградниі світ. Лінда всім викликає відразу і жах, а Джон, або Дикун, як стали його називати, стає модною дивиною. Бертрану доручають знайомити Дикуна з благами цивілізації, які його не вражають. Він постійно цитує Шекспіра, який розповідає про речі більш дивних. Але він закохується в Лінайну і бачить у ній прекрасну Джульєтту. Лінайне лестить увага Дикуна, але вона ніяк не може зрозуміти, чому, коли вона пропонує йому зайнятися «взаімопользованіем», він приходить у лють і називає її блудницею.

Кинути виклик цивілізації Дикун вирішується після того, як бачить вмираючу в лікарні Лінду. Для нього це - трагедія, але в цивілізованому світі до смерті ставляться спокійно, як до природного фізіологічного процесу.Дeтeй c сaмoгo рaннeгo вoзpaстa водять у палати до вмираючих на екскурсії, розважають їх там, годують солодощами - все для того, щоб дитина не боявся смерті і не бачив в ній страждання. Після смерті Лінди Дикун приходить до пункту роздачі соми і починає затято переконувати всіх відмовитися від наркотику, який затуманює їм мізки. Паніку ледь вдається зупинити, напустивши на чергу пари соми. А Дикуна, Бертрана і його друга Гельмгольца викликають до одного з десяти Главноуправітелей, його фордейшеотпу Мустафі МОНД.

Він і роз'яснює Дикуни, що в новому світі пожертвували мистецтвом, справжньої наукою, пристрастями заради того, щоб створити стабільне і благополучне