Короткий переказ твору Семеро проти Фів (Есхіл)

У міфічної Греції були два найсильніших царства: Фіви в Середній Греції і Аргос в Південній Греції. У Фівах був колись цар на ім'я Лаій. Він отримав пророцтво: «Не роди сина - занапастиш царство!» Лаій не послухався і породив сина на ім'я Едіп. Він хотів погубити дитину, але Едіп врятувався, виріс на чужій стороні, а потім ненавмисно убив Лаія, не знаючи, що це його батько, і одружився на його вдові, не знаючи, що це його мати. Як це трапилося, і як це відкрилося, і як за це постраждав Едіп, нам розповість інший драматург - Софокл. Але найстрашніше - загибель царства - було ще попереду.

У Едіпа від кровозмісного шлюбу з власною матір'ю народилися два сини і дві дочки: Етеокл, Полінік, Антігона та Ємену. Коли Едіп відрікся від влади, сини відвернулися від нього, докоряючи його гріхом. Едіп прокляв їх, пообіцявши їм ділити між собою владу мечем. Так і сталося. Брати домовилися ред поперемінно, кожен по року. Але після першого ж року Етеокл відмовився піти і вигнав Полініка з Фів. Полінік утік в південне царство - в Аргос. Там він зібрав собі союзників, і вони семеро пішли на семибрамних Фіви. У вирішальному бою два брата зійшлися і вбили один одного: Етеокл поранив Полініка списом, той упав на коліно, Етеокл навис над ним, і тут Полінік вдарив його знизу мечем. Вороги здригнулися, Фіви були на цей раз врятовані. Тільки покоління тому на Фіви прийшли походом сини сімох вождів і надовго стерли Фіви з лиця землі: пророцтво збулося.

Есхіл написав про це трилогію, три трагедії: «Лаій» - про царя-винуватця, «Едіп» - про царя-грішника і «Семеро проти Фів» - про Етеокла, царя-героя, що віддав життя за своє місто.Збереглася тільки остання. Вона по-старовинному статична, на сцені майже нічого не відбувається, тільки величаво стоїть цар, приходить і йде вісник і жалісно зідхає хор.

Етеокл оголошує: ворог підступає, але боги - захист Фівам, хай же кожен виконає свій обов'язок.Вісник підтверджує: так, сім вождів вже поклялися на крові перемогти або впасти і метають жереб, кому йти на жодні ворота. Хор фіванських жінок кидається в жаху, чує загибель і молить богів про спасіння. Етеокл вгамовує їх: війна - чоловіча справа, а жіноча справа - сидіти вдома і не бентежити народ своїм страхом.

Знову є вісник: жеребки кинуті, сім вождів йдуть на приступ. Починається центральна, найбільша знаменита сцена: розподіл воріт. Вісник лякаюче описує кожного з сімох; Етеокл спокійно відповідає і твердо віддає накази.

«У перших воріт - герой Тідей: шолом з гривою, щит з дзвониками, на щиті зоряне небо з місяцем». «Не в гриві сила і не в дзвіночка: як би самого його не наздогнала чорна ніч». І проти аргосского начальника Етеокл посилає фіванського. «У других воріт - гігант Капаней, на щиті його воїн з факелом; загрожує вогнем спалити Фіви, не страшні йому ні люди, ні боги». «Хто богів не боїться, того боги і покарають, а хто далі?» І Етеокл висилає другого вождя.

«Біля третіх воріт - твій тезко, Етеокл аргоських, на щиті його воїн зі сходами лізе на вежу». «Поскладаю обох - і того, хто зі щитом, і того, хто на щиті». І Етеокл висилає третій вождя.

«У четверте воріт - силач Гіппомедонт: щит - як жорно, на щиті змій Тифон пашить вогнем і димом», «У нього на щиті Тифон, у нас Зевс з блискавками, переможець Тифона». І Етеокл висилає четвертого вождя.

«У п'ятому воріт - красень Парфенопей, на щиті його чудо-Сфінкс, загадками терзала Фіви». «І на живу Сфінкс знайшовся разгадчік, а мальована нам і поготів нестрашно». І Етеокл висилає п'ятого вождя.

«У шосте воріт - мудрий Амфіарай: він пророк, він знав, що йде на смерть, але його Залуччя обманом; чистий його щит, і знаків на ньому немає». «Гірко, коли праведний ділить долю зі злими: але як передбачав він, так і збудеться". І Етеокл висилає шостого вождя.

«У сьомих воріт - сам твій брат Полінік: або сам помре, або тебе вб'є, або вижене з безчестям, як ти його, а на щиті його писана богиня Правди». «Горе нам від Едіпового прокляття! Але не з ним свята Правда, а з Фівами. Сам піду на нього, цар на царя, брат на брата ». -« Не ходи, цар, - благає хор, - братню кров гріх проливати ». -« Краще смерть, ніж ганьба », - відповідає Етеокл і йде.

На сцені - тільки хор: жінки у похмурій пісні передчувають біду, поминаючи і пророцтво Лаію: «Царства - впасти», - і прокляття Едіпа: «Влада - мечем ділити!»; Прийшов час розплати. Так і є - входить вісник з звісткою: шість перемог у шести воріт, а перед сьомими попадали обидва брати, убивши один одного, - кінець царського роду фиванскому!

Починається похоронний плач. Вносять носилки з убитими Етеокл і Полініком, виходять назустріч їх сестри Антігона та Ємену. Сестри заводять голосіння, хор ім вторить. Поминають, що ім'я Етеокла означає «Велеславний», поминають, що ім'я Полініка означає «Многобранний» - по імені та доля. «Відразу убитий!» - «Вбито вбив!» - «Наміром зло!» - «Терплячи від зла!» Співають, що було у царства два царі, у сестер два брати, а не стало ні одного: так буває, коли меч ділить владу. Протяжним плачем закінчується трагедія.