Короткий переказ твору Прометей прикутий (Есхіл)

З титаном Прометеєм, благодійником людства, ми вже зустрічалися в поемі Гесіода «Теогонія».Там він - розумний хитрун, який влаштовує розподіл жертовного бичачого м'яса між людьми і богами так, щоб краща частина дісталася в їжу людям. А потім, коли розлючений Зевс не хоче, щоб люди могли варити і смажити дісталося їм м'ясо, і відмовляється дати їм вогонь, Прометей викрадає цей вогонь потай і приносить людям у підлогою очереті. За це Зевс приковує Прометея до стовпа на сході землі і насилає орла викльовував його печінку. Тільки через багато століть герой Геракл вб'є цього орла і звільнить Прометея.

Потім цей міф стали розповідати інакше. Прометей став величний і піднесеніше: він не хитрун і злодій, а мудрий провидець.Саме ім'я «Прометей» означає «Промислитель».) На початку світу, коли старші боги, Титани, боролися з молодшими богами, Олімпійцями, він знав, що силою Олімпійців не взяти, і запропонував допомогти Титанам хитрістю, але ті, гордовито покладаючись на свою силу, відмовилися, і тоді Прометей, бачачи їх приреченість, перейшов на бік Олімпійців і допоміг їм здобути перемогу. Тому розправа Зевса зі своїм колишнім другом і союзником стала здаватися ще більш жорстокою.

Мало цього, Прометею відкрито і те, що буде в кінці світу. Олімпійці бояться, що як вони скинули свого часу батьків-Титанів, так і їх колись повалений нові боги, їх нащадки. Як цьому запобігти, вони не знають. Знає Прометей; потім Зевс і терзає Прометея, щоб дізнатись у нього цю таємницю. Але Прометей гордо мовчить. Тільки коли Зевсов син Геракл - ще не бог, а тільки трудівник-герой - у подяку за все добро, яке Прометей зробив людям, вбиває роздираючого орла і полегшує прометеєвого борошна, то Прометей в подяку відкриває таємницю, як врятувати влада Зевса і всіх Олімпійців. Є морська богиня, красуня Фетіда, і Зевс домагається її любові. Нехай він не робить цього: долею призначено, що у Фетіди народиться син сильнішим за свого батька.Якщо це буде син Зевса, то він стане сильнішим Зевса і скине його: влада Олімпійців прийде кінець. І Зевс відмовляється від думки про Фетіді, а Прометея в подяку звільняє від страти і приймає на Олімп. Фетіду ж видали заміж за смертного людини, і від цього шлюбу в неї народився герой Ахілл, який дійсно був сильнішим не тільки свого батька, а й усіх людей на світі.

Ось з цього розповіді і зробив свою трагедію про Прометея поет Есхіл.

Дія відбувається на краю землі, в далекій Скіфії, серед диких гір - може бути, це Кавказ. Два демона, Влада і Насильство, вводять на сцену Прометея, бог вогню Гефест повинен прикувати його до гірської скелі. Гефесту шкода товариша, але він повинен коритися долі і волі Зевса: «Ти до людей понад міри був співчутливим». Руки, плечі, ноги Прометея оковують кайданами, в груди забивають залізний клин. Прометей безмовний. Справу зроблено, кати йдуть, Влада кидає зневажливо: «Ти - Промислитель, ось і промисли, як самому врятуватися!»

Тільки залишившись один, Прометей починає говорити. Він звертається до неба і сонця, землі та морю: «Погляньте, що терплю я, бог, від божих рук!» І все це за те, що викрав для людей вогонь, відкрив їм шлях до гідного людини життя.

Є хор німф - Океанид. Це дочки Океану, іншого титану, вони почули в своїх морських далях гуркіт і брязкіт прометеєвого кайданів. «О, краще б мені нудитися в Тартар, ніж корчитися тут у всіх на виду, - вигукує Прометей. - Але це не навіки: силою Зевс нічого від мене не досягне і прийде просити мене про свою таємницю смиренно і ласкаво». - «За що він карає тебе? »-« За милосердя до людей, бо сам він немилосердний ». За океанидами входить їх батько Океан: вінколись воював проти Олімпійців разом з іншими Титанами, але змирився, скорився, пробачили і мирно хлюпається по всіх кінцях світу. Нехай зрозуміє і Прометей, не то не минути йому ще гіршою кари: Зевс мстивий! Прометей презирливо відкидає його поради: «Про мене не турбуйся, подбай про себе:

як би тебе самого не покарав Зевс за співчуття злочинцеві! «Океан йде, Океаніди співають милосердя пісню, поминаючи в ній і прометеєвого брата Атланта, який ось так само мучиться на західному кінці світу, підтримуючи плечима мідний небосхил.

Прометей розповідає хору, скільки доброго він зробив для людей. Вони були нерозумні, як діти, - він дав їм розум і мова. Вони тужили турботами - він вселив їм надії. Вони жили в печерах, лякаючись кожної ночі і кожної зими, - він змусив їх будувати будинки від холоду, пояснив рух небесних світил у зміні пір року, навчив письма і рахунку, щоб передавати знання нащадкам. Це він вказав для них руди під землею, впрягаючи їм биків у соху, зробив вози для земних доріг і кораблі для морських шляхів. Вони помирали від хвороб - він відкрив їм цілющі трави. Вони не розуміли віщих знамень богів і природи - він навчив їх гадати і по пташиних криків, і по жертовного вогню, і по нутрощах жертовних тварин. «Воістину був ти рятівником для людей, - говорить хор, - як же ти не врятував самого себе?» «Доля сильніше мене», - відповідає Прометей.«І сильніше Зевса?» - «І сильніше Зевса». - «Яка ж доля судилася Зевсу?» - «Не питай: це моя велика таємниця». Хор співає скорботну пісню.

У ці спогади про минуле раптом вривається майбутнє. На