Короткий переказ твору Гарденіни, їх челядь, прихильники та вороги (Олександр Іванович Ертель)

Вдова дійсного статського радника Тетяна Іванівна Гарденіна разом з трьома своїми дітьми проводила зазвичай зиму в Петербурзі. Через ознак малокрів'я у дочки Еліз, вразливої дівчини років сімнадцяти, сім'я з деяких пір влітку жила за кордоном, що засмучувало синів - і молодшого, п'ятнадцятирічного Рафа, який ще знаходився під наглядом гувернерів, і старшого, Юрія, вже надійшов в училищі.

Взимку 1871 домашній доктор, помітивши поліпшення в здоров'ї Еліз, дозволяє родині виїхати на літо в село поблизу Воронежа. Тетяна Іванівна пише економці Феліцата Никанорівна, щоб готували маєток до приїзду господарів. У відповідному листі, крім скарг на нові «вільні» часи, зіпсували колишніх кріпаків, яким воля «ні до чого», економка повідомляє пані, що в Петербурзькому університеті навчається медицині син панського конюшого Єфрем Капітонов.Економка просить бариню прийняти Єфрема до себе і поселити в своєму будинку. Тетяна Іванівна посилає до студента дворецького, який застає Єфрема в оточенні таких самих студентів, бурхливо обговорюють революційні ідеї. Єфрем грубо відкидає запрошення Гарденіни.

Еліз багато читає і часто уві сні уявляє себе на місці героїнь романів Достоєвського. Під час однієї прогулянки вона підбирає жінку, побиту в п'яній бійці, і привозить до себе в будинок. Коли Еліз намагаються заспокоїти і переконати не робити цього, з нею трапляється припадок. Слуги, обговорюючи те, що відбувається - бачено чи, щоб з вулиці тягнути в будинок лайдацтво і звати докторів! Шепочуть в страху: «Ну, времечко настало!»

«Нове времечко» важко переживається і у вотчині - глухому сільці Гарденіни. Управитель Мартін Лукьянич Рахманний лише в силу своєї природної кмітливості і знання мужика «зсередини» містить в строгості і порядку селян і живуть навколо однодворців. Борговими зобов'язаннями не гірше кріпак обов'язки пов'язав він працівників; господарство ведеться грамотно і виважено. Головна гордість маєтку - кінний завод, який прославився на всю губернію своїми рисаками. Конюший Капітон Аверьянич готує до чергових бегам рисака Кролика, сподіваючись взяти головний приз і вислужитися перед панею за невдячність сина-студента, про яку йому повідомила стара економка.

Управитель привчає вести господарство свого єдиного сина Миколи, юнака дев'ятнадцяти років. Микола ніде не бував далі повітового містечка, ніде не вчився, але навіть ті зачатки домашньої освіти, які він отримав, у поєднанні з природним розумом виявляють у ньому неабиякі здібності.Прагнення Миколи до саморозвитку проявляється у бесідах зі старим столяром Іваном Фе-дотиче, конторником Агеем Данилич, сторожем далекого хутора Агафокла єрниками, купцем Рукодеевим. Кожен з цих людей по-своєму самобутній, історії їх життів представляють для Миколи величезний матеріал для власних роздумів про людське призначення. Особливо вражає юнака сповідь Івана Федотича. У молодості він полюбив покоївку Людмилу. Полюбив її і кращий його друг Омелян. Людмила вважала за краще Івана Дружба, «якої світ не бачив раніше», обірвалася страшним подією: Омелян помилково свідчив панові, ніби бачив, що Іван вкрав з його кабінету сторублевий асигнацію. Івана ледве було не забрили в солдати, але змилувалися і лише покарали на стайні. Іван, після довгих роздумів, закликав до себе Омеляна і по-християнськи пробачив його. Повернувшись з робіт у далекому селі, Іван застав Омеляна вже одруженим на Людмилі. Через два роки народилася у них дівчинка, Тетяна. Але Бог не дав Омеляну щастя: свідомість власного гріха він став топити у вині та остаточно спився після смерті дружини. Тетяна виросла, жила в Івана, вони звикли один до одного і «насмішили» челядь - одружилися. Омелян перед смертю запитав у Івана: «Квіти ми з тобою?» - Заплакав і помер, тримаючись за руки своєї дочки і старого друга ...

Купець Рукодеев дає Миколі книги зі своєї бібліотеки, оцінює перший віршований досвід юнака.Микола жадібно і багато читає, пише в газету свої записки про селянське життя. У скороченому вигляді ці записки друкують. Мартін Лукьянич пишається сином-«письменником». Він вже більше не заважає Миколі просиджувати вечора за книгами.

Пореформенному життя приносить в Гарденіни і нові події. Частішають сварки у селянських сім'ях, сини відокремлюються від батьків, селяни поголовно ухиляються від роботи, процвітає пияцтво. Мартін Лукьянич насилу утримує селян від назріваючих бунтів, небезпека яких зростає перед насувається епідемією холери. Породистий рисак Кролик на бігах приходить першим, але в наступну ніч його труять конкуренти з іншого заводу. І всі пов'язують це неймовірне досі подія з новими часами. «Розперезалися людці!» - Зітхає керівник.

Прибуває в Гарденіни панська сім'я. У цей час приїжджає і студент Єфрем. Він справляє на бариню приємне враження своєю освіченістю, хорошими манерами. Пані просить його позайматися з Еліз. Дівчині теж подобається спілкування з молодою людиною, сміливо і прямо висловлюють свої погляди. Їхні стосунки переростають у почуття, яке головним чином грунтується на захопленні революційними ідеями. Стара економка підглядає за Єфремом і Еліз і, коли чує їх визнання в любові, в люті кидається на Єфрема. Еліз падає в припадку. Економка лякається, не розуміючи того, що відбувається, і проситься у пані піти в монастир. Дізнавшись про відносини Еліз і студента, Гарденіна звільняє його батька-конюшого. Капітон Аверьянич, розуміючи причину свого звільнення, жене сина з дому. Дружина конюшого, забита жінка, яка живе лише любов'ю до сина, не переносить такого удару і вмирає. Конюший вішається. Єфрем і Еліз тікають з дому і таємно вінчаються в Петербурзі. Життя в Гарденіни повністю виходить зі свого, відносно спокійного до цих пір, течії. Бариня їде, надсилає нового керуючого.Перевлаштовувати все господарство, з'являються небачені досі машини, що створюють враження прогресу, за який ратує новий керуючий.

Але знаходяться люди, які