У той день, коли Діксону потрібно було читати його лекцію, він з ранку випиває півдюжини порцій віскі зі своїм сусідом Біллом Аткінсоном. Потім на прийомі перед лекцією випиває ще кілька келихів хересу. А перед самим виходом на трибуну Джима зустрічає Джуліус Гор-Еркварт і пригощає його нерозбавленим шотландським віскі. У результаті Джим Діксон намагається читати лекцію зовсім п'яний. Але в нього нічого не виходить. Він лише смішить публіку, в точності повторюючи інтонації професора Уелча і декана. Зрештою випитий алкоголь, хвилювання і спека беруть своє, і він втрачає свідомість. На наступний ранок він одержує листа від професора Уелча, де той радить Діксону виїхати. А вдень йому телефонує Джуліус Гор-Еркварт і пропонує місце особистого секретаря. Це якраз те місце, якого домагався Бертран у дядька Христини. Джима, природно, охоплює захват. У той же день Діксону попадається Кечпоул, і в розмові з ним з'ясовується, що Маргарет просто розіграла сцену спроби самогубства, прийнявши безпечну дозу снодійного. А потім Джим повертається до себе, де його чекає Білл Аткінсон, щоб повідомити: він тільки що розмовляв по телефону з Христиною, та їде і їй потрібно передати Діксону щось дуже важливе. Джим кидається на вокзал, знаходить там Христину, яка повідомляє йому, що порвала з Бертраном: виявляється, Бертран продовжує зустрічатися зі своєю давньою коханкою. Діксон повідомляє їй свою новина, мовляв, відтепер він працюватиме у її дядька і готовий услід за Христиною поїхати до Лондона. Взявшись під руки, молоді люди гордо проходять повз оторопілого сімейства Уелч. Німа сцена.