Короткий переказ твору Безплідна земля (Томас Еліот)

Дія відбувається в Англії після першої світової війни. В основі поеми лежить міф про пошуки святого Грааля і легенда про бідного рибака. Частини поеми фрагментарні і не утворюють єдності.

Поема починається з епіграфа - міфу про Сівілла. Вона побажала собі вічного життя, забувши побажати вічну юність: «А то ще бачив я Кумську Сивіли в пляшці. Діти її питали: «Сивіла, чого ти хочеш?», А вона у відповідь: «Хочу померти».

I частина. Поховання мертвого

Жорстокий місяць квітень змушує природу пробуджуватися від зимового сну: квіти і дерева ростуть з мертвої землі. У місті Штарнбергерзєє йде злива. Марі з одним сидять в кафе і розмовляють. Марі розповідає про те, як вона каталася в горах на санках у кузена.

Автор кличе сина людського прийти туди, де мертве дерево не дає тінь. Він обіцяє показати страх - жменя пороху.

У I частині Сивіла перетворюється на ворожку мадам Созостріс. Вона сильно застуджений, але, тим не менш, робить пророцтво на картах прийшов до неї людині. Він має померти від води: «Ось, - каже вона, - ось ваша картка - потопельник, фінікійський моряк ... / Але я не бачу повішеного.Ваша смерть від води ».

Образ Лондона - примарного міста, де пройшла війна. Моряк гукає знайомого Стетсон і запитує його про те, проріс чи мрець, який був похований в саду рік тому: «розквітне він у цьому році - / Чи, може, нежданий мороз вразив його ложе?». Моряк відповіді не отримує.

II частина. Гра в шахи

Вони грають у шахи в повному мовчанні, чекаючи стуку в двері. Їм нема про що говорити один з одним. Описується кімната: акваріум без риб, картина із зображенням перевтілення Филомела в солов'я, зганьбленої гвалтівником-царем. Нарешті, заходить знайома Ліл, і господиня радить їй, щоб вона до приходу чоловіка Альберта з фронту привела себе в порядок, вставила щелепу, інакше він піде до іншої:

Ліл, витри все і зроби вставні. 
Він же сказав: дивитися на тебе не можу. 
І я не можу, кажу, подумай про Альберта, 
Він угробив три роки в окопах, він хоче пожити, 
Не з тобою, так інші знайдуться.

Ліл 31 рік, вона народила п'ятеро дітей, і в останній раз була при смерті. У неділю Альберт повертається.

III частина. Вогняна проповідь.

Вночі рибалка вудить з берега Темзи. Він думає про царя Тірее, збезчестили Филомела.

Містер Евгенідіс - «одноокий купець» з ворожіння мадам Созостріс - запрошує чоловіка в готель «Кеннон-стріт».

У цій частині поеми Сивіла є жіночою іпостассю сліпого віщуна Тіресія: «Я, Тіресій, пророк, тремтячий між статями / Сліпий старий з зморщеним жіночими грудьми.У ліловий годину я бачу, як зі справами / Обробивши, до будинків тягнуться люди ... ». Тіресій передбачає побачення друкарки і моряка: він пестить її, вона безпристрасно терпить його ласки. Коли моряк йде, друкарка зітхає з полегшенням і включає грамофон. Друкарка згадує факти своєї біографії. Вона була піддана розпусти в Річмонді, в Мурга, на Моргейтском пляжі.

Третя частина закінчується закликом до бога звільнити палаючого людини від аскетизму.

IV частина. Смерть від води.

Флебо фінікієць помирає у воді через два тижні. Його тіло глодать морська течія. Автор закликає всіх шанувати померлого флебо: «Згадай про флебо: і він був повний сили та краси».

V частина. Що сказав грім.

Остання частина поеми починається з опису безплідної землі: гуркіт грому в мертвих горах, тут немає води, тільки скелі, каміння, пісок під ногами, суха трава, тріщини в грунті.

Хтось третій крокує поряд з двома героями по безплідній землі. Але вони не знають його, не бачать його обличчя. Вони чують гуркіт грому в бузковому небі, бачать незрозумілий місто над горами, проходять Єрусалим, Афіни, примарний Лондон. Вони бачать в міжгір'ї скель порожню каплицю з розбитими вікнами і кладовищем:

У цій гнильної западині між горами 
Трава співає при слабкому світлі місяця 
Пониклим могил біля каплиці - 
Це марна каплиця, житло вітру, 
Вікна розбиті, гойдається двері. 
І тільки тут росте трава і починається дощ.

І тоді говорить грім: «Так. Що ж ми дали? »- Кров Ісуса Христа,« кров затремтіло серця », яку ніхто не знайде. Але її шукають багато, вважаючи кров Ісуса ключем до життя.

Поема закінчується тим, що рибалка сидить у каналу, рибалить і думає, наведе він лад у своїх землях і про те, що лондонський міст руйнується.