тут з'ясувалося, що в місті та графстві у нього повно недоброзичливців. Щоб гідним чином відповідати на їхні нападки, немолодий джентльмен придбав одну з мідлмарчскіх газет і запросив на посаду редактора Уїлла Ладислава; інших досить освічених людей у місті не знайшлося.Основна ж маса нападок зводилася до того, що містер Брук - нікудишній поміщик, бо справа на належних йому фермах поставлено з рук геть погано. У намір позбавити грунту звинувачення недоброзичливців містер Брук запросив Келеба Гарту керуючим. Його приклад наслідували й деякі інші землевласники, так що примара бідності відступив від сімейства Гартом, зате справ у його глави стало по вуха. Містеру Келебу потрібний помічник, і таким він вирішив зробити Фреда, який все одно бовтався без діла.
Фред Вінс тим часом вже став всерйоз подумувати про прийняття сану, що дало б йому хочякийсь постійний дохід і можливість поступово розрахуватися з Гартом. Зупиняла його, крім власного небажання, реакція Мері, з запалом, в общем-то їй невластивою, яка заявила, що, якщо він піде на таку профанацію, вона припинить з ним усілякі відносини. Пропозиція Келеба Гарту довелося як не можна до речі, і Фред, з радістю прийнявши його, намагався не вдарити в бруд обличчям.
Містер Кейсобон не зміг перешкодити призначенню Вілла і начебто змирився з тим, що молодий чоловік залишився в Мідлмарче. Що до здоров'я містера Кейсобона, то воно аж ніяк не поліпшився. Під час одного з візитів доктора Лидгейт священик попросив його бути гранично відвертим, і Лидгейт сказав, що з такою хворобою серця він може прожити ще років п'ятнадцять, а може раптово померти і набагато раніше. Після цієї розмови Кейсобон став ще більш задумливий і нарешті-то взявся за систематизацію матеріалів, зібраних для книги, покликаної стати підсумком всього його життя. Проте вже на наступний ранок Доротея знайшла чоловіка мертвим на лавці в саду. Все своє стан Кейсобон залишив їй, але в кінці заповіту їм було зроблено приписку, що воно має силу лише в тому випадку, якщо Доротея не вийде заміж за Уїлла Ладислава. Сама по собі образлива, приписка ця ж кидала тінь на бездоганну репутацію місіс Кейсобон. Так чи інакше, про повторний шлюб Доротея і не думала, а всі свої сили і доходи направила на благодійну діяльність, зокрема на допомогу новій лікарні, де медичною частиною заправляв Лидгейт.
З практикою у Лидгейт все було в порядку, сімейна ж життя складалося не кращим чином. Дуже скоро виявилося, що його життєві інтереси не мають нічого спільного з інтересами Розамонд, якого говорили про те, що Лидгейт слід залишити лікарню, де він з ентузіазмом і успіхом, але абсолютно безкоштовно застосовував передові методи лікування, і, перебравшись в інше місце, завести вигіднішу, ніж у нього була в Мідлмарче, практику. Аж ніяк не зблизило подружжя і горе, пережите ними, коли у Розамонд зробився викидень, і тим більше грошові труднощі, природні для починаючого лікаря, коли він живе на таку широку ногу. Несподівана допомога прийшла у вигляді чека на тисячу фунтів - саме така величезна сума була потрібна Лидгейт для розрахунку з кредиторами, - запропонованого Булстродом.
Банкір розщедрився неспроста - йому, людині по-своєму побожному, необхідно було зробитищось для заспокоєння совісті, розбудженої деякою історією. Історію цю не цілком безкорисливо нагадав Булстроду суб'єкт по імені Рафлс.
Справа в тому, що Рафлс служив в одному підприємстві, процвітаючому завдяки не зовсім законним операціями, співвласником, а після і одноосібним господарем якого колись був Булстрод.Господарем Булстрод став після смерті старшого компаньйона, від якого успадкував не тільки справа, але і дружину. Єдина дочка дружини, падчерка Булстрода Сара, втекла з дому і стала актрисою. Коли Булстрод овдовів, Сара повинна була б розділити з ним величезний капітал, але її не змогли розшукати, і все дісталося йому одному. Був один чоловік, все-таки знайшов втікачку, але йому було щедро сплачено за те, щоб він назавжди виїхав до Америки. Тепер Рафлс повернувся звідти і хотів грошей. Залишається додати, що Сара вийшла заміж за сина польського емігранта Ладислава і що у них народився син Уілл.
Рафлса Булстрод спровадив, вручивши необхідну тим суму, а Уїллу, розповівши про все, запропонував ціле стан, але молода людина, як не бідний був, з обуренням відмовився від грошей, нажитих нечесним шляхом. Булстрод майже вже заспокоївся, коли до нього раптом з'явився Келеб Гарт і привіз зовсім хворого Рафлса; по Гарту було видно, що той встиг йому про все проговоритися. Викликаний Булстродом Лидгейт прописав хворому опій і залишив на піклування банкіра і його економки. Йдучи спати, Булстрод якось забув сказати економці, скільки опію давати хворому і та за ніч споіла йому всю склянку, а на ранок Рафлс помер.
По місту пішли чутки, що Булстрод навмисне заморив хворого, а Лидгейт йому в цьому допоміг, за що і отримав тисячу фунтів. Обох піддали жорстокої обструкції, кінець якої змогла покласти тільки Доротея, що повірила доктору і переконатися в його невинності багатьох інших.
Сама Доротея тим часом все більше переймалася ніжними почуттями до Уїллу, і нарешті відбулося пояснення: молоді люди вирішили одружитися, незважаючи на те що Доротея втратить права на гроші Кейсобона. З часом Уілл став фігурою, помітною в політичних колах, але аж ніяк не політиканом, Доротея знайшла себе як дружина і мати, бо, попри всі даруваннях, на якому ще терені могла проявити себе жінка в той час.
Фред і Мері, звичайно ж, теж стали чоловіком і дружиною, вони так і не розбагатіли, але прожили довге світле життя, прикрашену народженням трьох славних синів.
Лидгейт помер п'ятдесяти років від роду
