Короткий переказ твору Ярл Хакон (Адам Готлоб Еленшлегера)

Норвегія кінця X ст. Ярл Хакон, що підпорядкував собі країну, мріє про королівському сані: з ярла - вільного і видного воєначальника він хоче перетворитися на короля, чия влада освячена династичної традицією і народної звичкою, тобто безперечна. Але на шляху у ярла - Олаф, правнук першого короля і об'єднувача Норвегії Гаральда Прекрасноволосого. І хоча Олаф живе далеко - він править завойованої вікінгами Ірландією, - поки він живий, влада Хакона під загрозою: це розуміють і старий, і молодий, всі норвежці.

Хакон вже замовив собі корону. Щоправда, під час примірки вона виявляється велика і буквально «застує» йому очі - коваль Бергтор виготовив її за зразком королівського вінця Харальда Прекрасноволосого і міняти розміри не збирається: нехай претендент доросте до корони, інакше носити її він має право не більше, ніж кривляку- раб Гриб, що встиг приміряти корону до Хакона і проізнесшій при цьому вельми вдалу тронну промову.

Випадок змушує Хакона діяти. Він дізнається, що Олаф - в Норвегії, правитель Ірландії зайшов на батьківщину з невеликою дружиною. Він прямує в Гардарика (Русь), куди поспішає до сина померлого князя Вальдемара (Володимира), щоб допомогти йому утвердитися на князівстві.Хакон діє тонко і обережно: він посилає до Олафу невелике посольство - молодих двоюрідних братів його й свого найближчого помічника купця Клак. Останній, вловлюючи невисловлене бажання пана, провокує Олафа - в Норвегії неспокійно, народ Хаконе незадоволений і в будь-яку хвилину готовий повстати. Гідний нащадок своїх славних предків, Олаф міг би повернути собі корону Норвегії.

Раніше не думав про смути, Олаф дає схилити себе на виступ проти Хакона. Остаточно зміцнює його у рішенні заклик священика Тагенбранда (Олаф всюди возить із собою команду ченців) - хрестити Норвегію, а за нею і весь Північ!

Як завжди, Хакон діє швидко й енергійно і дуже скоро висаджується на острові, де стоїть з частиною дружини Олаф. Як і він, ярл пов'язує своє прагнення до влади з ідеологічними мотивами - захистом язичницької віри предків від наступаючого на Північ християнства.

Відбувається несподіване, але логічне - до Олафу з повинною є його двоюрідні брати, вони повідомляють: їх обман обернувся правдою, країна повстала. З самого початку, домігшись влади, ярл Хакон правил розумно і справедливо, але з часом в ньому все більше перемагав тиран, і створюваний їм свавілля і безцеремонне любов до жінок довели підданих до відчаю. Останньою краплею стало викрадення придивилася ярлу дочки коваля (того самого, що скував йому корону) прямо з її весільного бенкету. Якщо люди дізнаються, що Олаф прибув до країни, вони, безсумнівно, долучаться до нього. Тому навряд чи Хакон виступить проти Олафа відкрито, він приготував йому пастку: купець Клак обіцяв ярлу заманити Олафа в ліс, позбавити його життя, а потім таємно пронести в лісову хатинку до Хакона кошик з відрубаною головою короля. На щастя, план Клак видав братам кмітливий раб купця Гриб, а вони, що служили раніше володарю Норвегії вірою і правдою, обурені таким віроломством і більше ярлу не вірять. І просять Олафа покарати їх за спробу вивідати його плани, а також за те, що, збрехавши, вони сказали йому чисту правду!

З істинно королівським великодушністю Олаф прощає братів. Плани Клак зруйновані, а він сам убитий рабом Грибом, за що Олаф нагороджує того свободою і новим ім'ям Гриф. Закутавшись в плащ і насунувши на очі капелюха, Олаф є в хатинку з кошиком (від пропозиції Грифа покласти в неї відрубану голову його колишнього господаря благородний король-християнин відмовляється), Прикинувшись рабом-вбивцею, Олаф запитує у Хакона, чи не хоче ярл поглянути на голову свого ворога? Той відмовляється і велить скоріше зарити її в землю. Раб наполягає. Він розхвалює голову («вона зовсім як жива») і дорікає ярла в боягузтві («він боїться безсилою, знесеної з плечей голови?"). Для зручності, заявляє він далі, він приніс його голову на своїх плечах - Олаф розорює плащ і знімає капелюх. Опір Хакона марно, хатинка оточена, але благородний король не хоче використовувати занадто очевидна перевага. Він пропонує Хакона вибір: або повне підпорядкування, або загибель в такій битві, якщо їм доведеться зійтися ще раз.

Хакон вибирає друге. У день вирішальної битви неподалік від Тронхейма вісник повідомляє йому про загибель старшого сина - його зарубав Олаф, помилково прийнявши сина за батька. Хакон вражений звісткою. Що означає загибель улюбленого сина? Слабкість і занепад богів (в їхньому протистоянні з Христом) або ж покарання Хакона за брак віри? Ярл просить богів війни пробачити його, і саме в цей момент йому приносять відбитий у дружини Олафа золотий ріг з вибитими на ньому рунами: «Якщо згрішив ти, / Щастя відвернулося - / Краще пожертвуй / А сам всемогутнім». Найкраще, що залишилося у Хакона, - його другий малолітній син Ерлінг. Його він і приносить у жертву, дізнавшись про яку Хакона покидає навіть найвірніший і доблесний з його воїнів Ейнар.

Долаємо сумнівами і переможний Олаф. У ніч перед битвою він розмовляє в лісі з відвідали його однооким старцем Ауденом. Старець захищає язичництво. Християнство, можливо, і добре для зніженого і рясного Півдня, який звільняє від боротьби за існування і заохочує мистецтва. Але на суворому Півночі язичництво необхідно, воно виховує мужність, честь і діяльний початок. Олаф не приймає вчення Аудена, але ставиться до його слів з повагою: по загадках в його промові він дізнається в старці верховного бога скандинавів Одіна (Ауден