Короткий переказ твору Аксель і Вальборг (Адам Готлоб Еленшлегера)

Дія п'єси від початку і до кінця відбувається в урочистій обстановці Тронхеймского собору в Нідароса, середньовічної столиці Норвегії. По боках сцени - поховальні ніші, в центрі - гробниця Гаральда, діда правлячого короля Хакона широкоплечий. Найближче до глядачів на передньому плані - масивні храмові колони, на одній з них виведені вензель «А» і «В» - Аксель і Вальборг, імена героїв п'єси, любов яких приречена - вони зведені брат і сестра, і їх матері поховані тут же в соборі.

Втім, «нареченим і нареченою» Акселя і Вальборг дражнили ще в ранньому дитинстві, коли ж пізніше їхня дружба стала переростати в любов, Акселя поспішили видалити за кордон у німецькі землі, де він разом з баварським герцогом Генріхом Левом успішно воював з вендами і з безвусого юнаки перетворився на хороброго й самовпевненого воїна. Аксель - ідеальний герой, і він, звичайно, не забув Вальборг, Звикнувши до перемог, він не відступився від коханої і добився від римського папи Адріана дозволу на шлюб - папська булла розриває його з Вальборг кровну спорідненість.

Повний райдужних очікувань, Аксель повертається на батьківщину. З'явившись до Вальборг в обличчі старого, він перевіряє її почуття і, переконавшись в її вірності (Вальборг щоранку вішає на колону з вензелями свіжі вінки), вимагає від короля Хакона віддати кохану йому в дружини.Але король теж претендує на руку красуні Вальборг і вважає її своєю по праву, він - її захисник і опікун. Вимога Акселя він вважає протиприродним, дізнавшись ж про отриманий дозвіл, збирається вирішити справу силою, але дозволяє вмовити себе свого духівника - підступність домініканському ченцеві Кнуд , - той обіцяє не допустити шлюбу Акселя з Вальборг за допомогою церковного крутійства.

У самому справі, Кнуд вельми переконливо доводить єпископу Ерланд, що папське дозвіл, дане Акселю, не має сили: наречений і наречена - брат і сестра не тільки по крові, але ще й по хрещенню: Акселя охрестили тільки в п'ятирічному віці разом з народженою тоді ж Вальборг, а на розрив зв'язку з цим папа дозволу не давав. Єпископ з жалем змушений визнати справедливість доводів Кнуда - вони документально підтверджені записами в церковній книзі. З важким серцем він приступає до іншого, ніж вінчання, обряду - церемонії розлучення нареченого і нареченої: Аксель і Вальборг беруться за протилежні кінці полотна, і воно розрубується між ними ударом меча, який завдає чернець Кнуд.

Аксель і Вальборг в розпачі: вторинний обіг до тата неможливо - папа Адріан помер, а новий глава церкви з політичних міркувань більше благоволить до короля. Доля, таким чином, знову обертається проти закоханих. Попрощавшись в соборі наодинці, вони як добрі християни мириться зі своєю долею, пообіцявши один одному возз'єднатися разом на небесах.

Але такий кінець справи неугодний сповненому симпатії до молодих єпископу Ерланд. В юності він пережив подібну трагедію - його розлучили з коханою, яку проти волі видали за іншого. Почуття Ерланд поділяє і один Акселя Вільгельм - похмурого вигляду молодий воїн, який прибув з Акселем з-за кордону. За власним визнанням Вільгельма, він - «помісь вівці і вовка»: син колишньої коханої Ерланд Елеанор і якогось Рудольфа. Вільгельм обіцяв своєї покійної матері передати її серцевого Друга останнє «пробач» і тому опинився в компанії з Акселем аж ніяк не випадково. Виконані благих намірів, єпископ Ерланд і Вільгельм мстять безособової і байдужою до страждань людей долі. Вони вдаються до так званого «благочестивому обману». Єпископ видає Вільгельму золотий шолом, плащ і залізне спис похованого в Тронхеймском соборі Святого Олафа, привид якого, згідно з повір'ями, час від часу з'являється вночі у храмі, З'явившись в собор опівночі в облаченні мертвого короля, Вільгельм наказує схилилась перед ним у благоговінні охорони віддалитися з церкви, а що засумнівався в чуді і запідозрили обман ченця Кнуда пронизує мечем за невіра (перед смертю в каятті чернець і справді зізнається, що не вірить не тільки в чудеса, але навіть в безсмертя душі). Вальборг, яку повинні повінчати на ранок з королем Хаконе, виявляється таким чином на волі, і Аксель може відвезти її на приготовленої до втечі човні.

Але Аксель знову кидає виклик уготованої йому долю. Він не може покинути короля Хакона. Саме в цей ранок в Нідароса вступає зі своєю чималою дружиною претендент на престол Ерлінг.Далекий родич короля, Аксель пов'язаний з ним узами вірності і честі, васал повинен захищати свого пана.

Король Хакон вражений благородством вчинку Акселя, в ганчірку, якою той перев'язує його рану, Хакон дізнається відрубаний при обряді розлучення нареченого і нареченої шматок полотна. Але чи не хоче Акседь, віддаючи Хакона добром за його зло, тим самим його принизити?Аксель зневірюється короля - той хотів взяти собі Вальборг по серцевого потягу, Аксель знає, як велика сила любові, і не мстить королеві, його наміри чисті - захищаючи короля, він виконує свій обов'язок і сподівається, що той відплатить йому добром за добро.

У цей момент в собор вриваються воїни Ерлінг. Під приводом, що бойовий шолом пораненого занадто для нього важкий, Аксель водружають його на свою голову. Він і король обороняються від нападників, поки до них не подоспевает підмога - біркебейнери (воїни-лапотнік, свого роду народне ополчення). Але вже пізно. Смертельно поранений Аксель (його таки прийняли за короля) вмирає з ім'ям коханої на вустах. Викликана для останнього