- Що - нарешті?

- Ніщо на світі не вимагає більшої обережності, ніж істина. Виявити її - все одно що пустити кров прямо з серця ... »

Істина здатна перевернути або зруйнувати світ, бо в нього від неї немає захисту. Але істину до цих пір не вдалося виявити, ось чому не слід нехтувати нічим - краще ще раз випробувати все, коли-небудь колишнє предметом зусиль і надій кого-небудь з посвячених. Нехай невиправдано; нехай помилково (і у що ж тоді вони були присвячені ?) - неважливо. «Кожна помилка може виявитися мимовольное носієм істини, - говорить Агліе. - Справжньому езотеризму не страшні суперечності».

І цей вир помилкових істин і можуть призвести до правдою помилок знову штовхає друзів на пошуки Плану ордена тамплієрів; загадковий документ, що залишився від зниклого полковника, вивчається ними знову і знову, і кожному його пункту підшукуються історичні тлумачення: це нібито виконувалося розенкрейцерами, це - павлікяани, єзуїтами , Беконом, тут доклали руку асассіни ... Якщо План дійсно існує, він повинен пояснювати все; під цим девізом переписується історія світу, і поступово думка «ми знайшли План, за яким рухається світ» підміняється думкою «світ рухається на нашу Плану».

Минає літо; Діоталлеві повертається з відпустки вже важко хворим, Бельбо - ще більш захопленим Планом, удачі в роботі над яким компенсують йому поразки в реальному житті, а Казобон готується стати батьком: його нова подруга Лія повинна скоро народити. Їх зусилля тим часом наближаються до завершення: вони розуміють, що місцем останньої зустрічі учасників Плану повинен стати паризький музей у церкві абатства Сен-Мартен-де-Шан, Сховище мистецтв і ремесел, де знаходиться Маятник Фуко, який в строго певний момент і вкаже їм точку на карті - вхід у володіння Царя Миру, центр телуричних струмів, Пуп Землі, Umbilicus Mundi. Вони поступово запевняють себе в тому, що їм відомий і день і годину, залишається знайти карту, але тут Діоталлеві опиняється в лікарні з самим невтішним діагнозом, Казобон їде разом з Лією та малюком в гори, а Бельбо, спонукуваний ревнощами до Агліе, який став його щасливим суперником в особистому житті, вирішує поділитися з ним їх знаннями про План, промовчавши про відсутність і карти, і впевненості в тому, що вся ця розшифровка - не плід їх загальної розбушувався уяви.

Лія тим часом доводить Казобон, що ті уривчасті записи кінця XIX ст., Які вони прийняли за конспект Плану, швидше за все є розрахунками господаря квіткового магазину, Діоталлеві при смерті, його клітини відмовляються йому коритися і будують його тіло за власним планом, ім'я якому - рак; Бельбо знаходиться в руках Агліе і зграї його однодумців, спершу знайти способи його шантажувати, а потім заманивши в Париж і змушують вже під страхом смерті поділитися з ними останньої таємницею - карткою. Казобон кидається на його пошуки, але встигає застати тільки фінал: у Сховище мистецтв і ремесел знавісніла натовп алхіміків, герметистов, сатаністів та інших гностиків під проводом Агліе, тут вже, втім, називається графом Сен-Жерменом, зневірившись добитися від Бельбо визнання у місцезнаходженні карти , карає його, удавлівая мотузкою, прив'язаною до Маятник Фуко; при цьому гине і його кохана. Казобон рятується втечею; на наступний день в музеї немає ніяких слідів вчорашньої події, але Казобон не сумнівається, що тепер черга буде за ним, тим більше що при від'їзді з Парижа він дізнається про смерть Діоталлеві. Один був убитий людьми, які повірили в їх План, інший - клітинами, які повірили в можливість скласти власний і діяти по ньому; Казобон, не бажаючи наражати на небезпеку кохану і дитини, замикається в будинку Бельбо, гортає чужі папери і чекає, хто і як прийде вбити його самого.