Короткий переказ твору Кошмари Лелеки Марабу (Ірвін Уелш)

Рой Стренг знаходиться в комі, але його свідомість переповнена спогадами.Одні більш реальні - про життя Единбурзький околиць - і передані гротескно вульгарним, відсталим мовою. Інші - фантазія про полювання на африканського лелеки марабу - розказані яскравою, образною мовою англійського джентльмена. Обидві історії захоплююче цікаві як самі по собі, так і на їх контрапункті - як різкий контраст між реальним життям, повною бруду та насильства, і придуманою - благородної і піднесеною. Історія Роя Стренга - шокуючий тріп в життя і дику активність свідомості сучасної англійської люмпена. Його галюцинаційне прагнення знищити стерв'ятника - лелеки марабу насправді є бажанням зруйнувати жахаючі спогади, що привели його до цього стану. Це смертельно забавний коктейль з пафосу, насильства і потворного веселощів, який може створити тільки Ірвін Уелш.Наділяючи брудний розповідь співчуттям і складністю, Уелш створює пекучу історію розпачу і, можливо, спокутування.

Ми паралельно бачимо три шари реальності свідомості: 1) поверхневий - лікарня, Рой в комі, медсестри роблять йому уколи, приходять рідні, знайомі, кажуть щось, Рой все це розуміє, але йому на всіх них начхати, вони його тільки дратують. Він кричить на них з використанням ненормативної лексики у власній уяві. ) більш глибокий шар - спогади про дитинство 3) найглибший шар - полювання в Африці на лелеку Марабу разом з вигаданим їм самим іншому Сенді Джеймісоном («у минулому професійний спортсмен і досвідчений мисливець на диких звірів-канібалів»). Навіть в цьому сні Рой розуміє, що Сенді «всього лише метафора, гра уяви», що Сенді існує лише у нього в голові. Однак Сенді часом виходить з-під його контролю, навіть події іноді, але не в силах контролювати - раптово в машині з ними виявляється його дівчина, машина раптом перетворюється на літаючий корабель .... Рой не пам'ятає, як вони з Сенді подружилися, але він знає одне: з якоїсь причини він «повинен знищити крилатого хижака, що живиться падлом, відомого як Лелека Марабу». Він хоче «викоренити цю злобну тварюка з просторів Африки». У цьому їм допомагає Локарт Доусон, місцевий багатій.

Спогади про дитинство: «Мої рідні, серед яких я виріс, це не сім'я, а генетична катастрофа. Більшість людей живуть з відчуттям, що вдома у них все нормально, я ж з раннього дитинства соромився своєї сім'ї. Усвідомлення це прийшло з-за тісного спілкування з сусідськими сім'ями, купчилися огидний кролячий загін, у якому ми жили. Шотландія. Единбург. Блокові п'ятиповерхівки 60-х років споруди, бетонні труни з довжелезними сходовими майданчиками, а навколо ні кафе, ні церкви, ні пошти, тільки такі ж клетушки. Елементарна нормальність - ось чого нам не вистачало.

Старий мій - клінічний випадок: відморожений на всю голову. Мамец - і того гірше. Вони були заручені давним-давно, але, коли прийшов час одружитися, з нею трапилося психічний розлад, тобто перше з низки подібних розладів.Це траплялося з нею періодично протягом всього життя, поки вона не дійшла до нинішнього стану, коли вже не можна з упевненістю сказати, в нормальному стані вона чи ні. Коротше, в психлікарні вона познайомилася з санітаром-італійцем, з яким і втекла. Через кілька років повернулася з двома моїми зведеними братами, Тоні () і Бернардом.

Старий уже збирався одружитися з іншою. Вже була призначена весілля, коли мама - Вет знову з'явилася. Вона сказала Джону, що він єдиний, кого вона завжди любила, і попросила з нею одружитися. У підсумку вони скріпили шлюбні узи. Він взяв на себе опіку над двома італійськими бамбіно.Я народився приблизно через рік після весілля, ще через рік на світ з'явилася моя сестричка Кім, а потім і Елджін - він страждав аутизмом.

Так, гарне сімейство - це не про нас. У "Стренговой породи", як нас називали сусіди, була Дебільного-лунатічная фізіономія, а в мене до того ж були великі відстовбурчені вуха - моя тяжка ноша.

У батька була вірна вівчарка Уїнстон, прости чудовисько, я був щасливий, коли він віддав кінці. Дуже скоро його місце посів ще більш лютий звір тієї ж породи, який успадкував ім'я Уїнстон. Він мене ледь не загриз. Мені було років вісім, і я дивився по телику мультфільм про супербої. Я вирішив, що Уїнстон II, це Крипто-Суперпес, і прив'язав до його нашийника рушник, щоб було схоже на плащ, Розлючений пес накинувся на мене і порвав мені ногу так, що і до цього дня я трохи накульгував ... Батько то благав, то погрожував, щоб я нікому про це не говорив - мені довелося вигадати, що на мене напали бездомні собаки. Я поклявся, що помщуся йому ».

У батька була мрія поїхати в ПАР, де жив Гордон, його брат. ПАР всім уявлялася як рай на землі. Але коли вони туди все-таки приїхали, Йоганнесбург виявився сірим і похмурим сучасним містом. Рой був страшенно розчарований, адже він чув, що Й. називають Містом Золота. Хорошу роботу батькові знайти не вдалося - південно-африканська мрія не збулася. До того ж дядько Гордон виявився педофілом і постійно приставав до Рою. Одного разу вони вдвох поїхали покататися, а в ПАР тоді був час політичної нестабільності - і терористи підклали в машину вибухівку. Рой вийшов подивитися на антилопу, а дядько в цей час почав заводити машину.Прогримів вибух - і дядька не стало. Ну, Рой не дуже-то засмутився. У цей час батько напившись, побив таксиста, і його засудили до 6 місяців в'язниці.Через сумної події з дядьком, влади пом'якшилися і