Короткий переказ твору Будка (Гліб Успенський)

На розі двох провулків повітового містечка стояла поліцейська будка.Будочник Мимрецов, що мешкав у ній, ставився до розряду людей, абсолютно «негідних у війську». Такі люди зазвичай цікавляться лише випивкою, вони до смерті боятися начальства, а доводить все до кінця військова муштра, перетворюючи їх у тих самих «негідних». Вся справа Мимрецова полягало в тому, щоб сказати «тягти» або «не пущать». Людей він вже не розрізняв, вбачаючи в них лише комір. У відносинах з дружиною Мимрецов був абсолютно пасивний, а вона ж - «кішка і собака в одній особі».Мимрецов збирав срібні п'ятачки, сподіваючись, що «скоро піде у свій бік», як тільки будуть зручні обставини.

Коли не треба нікого тягти за комір, Мимрецову тоскно. Але от і відвідувачка. Мимрецов поцікавився лише місцем розташування «комір» і відправився за ним. Жінка тим часом розповіла будочніце свою історію. Видала вона заміж дочку, пралю, а чоловік став піднімати на неї руку. Незабаром він пішов у солдати, мати з дочкою та онукою зажила спокійно, але повернувся чоловік, званий «Пілатом». Він знову став бити дружину, а потім повідомив їй, що збирається жити з нею в селі. Дружина ж відмовилася кидати своє господарство. У результаті Мимрецов притягнув до буцегарні пралю. Йому було все одно, і він схопив першого з сімейства, хто попався під руку.

Коли Мимрецов, задоволений собою, сів покурити, в будці з'явилася ще одна пані. Вона розповіла, що одна з її дівчині вже два тижні ховається в будинку п'яниці-кравця Данилка. Все відбулося так: після чергової пиятики Данилка виявив у себе вдома жінку. Вона розтопила піч, принесла полуштоф похмелитися, і Данилко залишив її у себе. З тієї пори вони стали жити разом у нескінченному пияцтві. Коли Мимрецов схопив Данилка за комір, той закричав, що він на Олені Андріївні одружитися збирається, і будочник залишив його в спокої.

Траплялися й вдалі дні, як при відвідуванні сищиків. Пізно ввечері Мимрецов відправився з ними в нічліжку, де тягав за комір тих, у кого немає документів.У цю ж ніч сищики спіймали злодія, який вкрав валізу. Жив він у лажучке з дружиною, дитиною і старим солдатом-калікою. Ось тут-то і було роздолля Мимрецову.

У будці, крім Мимрецова і його дружини, жили бідняки, що не мають місця, «де б притулити голову», але приносять дохід господарям будки. Бідняки ці були з глухого оркестру. Одного разу з'явився в будці старий, якої шукав музикантів для весілля своєї дочки. Він говорив про те, як важко жити жінкам за мужиками-п'яницями, а непитущих зараз зовсім немає. Прийшов скрипаль Іван з двома супроводжуючими. Один з них навчався в духовному училищі, де йому його друг випадково відстрілив два пальці. Потім деякий час він провів у монастирі, звідки пішов «по спокусі». Вчив дітей одного поміщика, який багато пив. Якось в суперечці вдарив він поміщика, та випадково вбив.Вийшовши з в'язниці, оповідач ніяк не міг знайти роботу. Взяв він у дружини покійного поміщика скрипку і тепер її здає. Інший супроводжуючий здає струни.

Під час весілля наречена вийшла в іншу кімнату і заплакала. Кілька літніх жінок намагалися її втішити, але вона все одно не могла радіти весілля з кульгавим. Чоловік став криком вимагати дружину до себе. На порозі стояв з алебардою Мимрецов, повторюючи «ми не допущаем ...».