Короткий переказ твору Авель Санчес (Мігель де Унамуно)

Книга відкривається коротким авторським повідомленням, що після смерті Хоакіна Монегро в його паперах були виявлені записки, щось на кшталт «Сповіді», зверненої до дочки покійного. Записки ці подекуди ілюструють історію, розказану автором.

Авель Санчес і Хоакін Монегро росли разом з дитячих років, з того часу, коли з ними прогулювалися годувальниці. З дитинства Хоакін виявляв більш вольовий характер, ніж його приятель; зате той, поступаючись, завжди вмів поставити на своєму. Тому за Хоакіном зміцнилася слава різкого і неприємного людини, а за Авелем - милого і славного. Хоакін обрав своїм тереном медицину, а Авель вирішив присвятити себе живопису. Пристрасно закоханий у свою кузину Олену, Хоакін сильно страждає: дівчина не відповідає взаємністю на його любов, але й не відкидає її, граючи почуттям молодої людини. Коли Хоакін знайомить Авеля з Оленою, художник, вражений красою дівчини, вирішує написати її портрет. Робота над ним завершується їх заручинами, а потім і весіллям, портрету ж судилося стати тією першою картиною, після якої увагу публіки завжди буде супроводжувати Авеля. Хоакін сильно переживає успіх свого друга: страждання закоханого поглиблюються упевненістю, що він народився знедоленим, якого не можна любити, а також підозрою, що Авелем рухала не стільки любов до Олени, скільки бажання принизити Хоакіна. Молодята їдуть у весільну подорож, а Хоакін з головою поринає в заняття наукою, шукаючи в ній забуття від свого горя. Після повернення Авель важко хворіє і опиняється на межі життя і смерті. Порятунок його цілком залежить від Хоакіна, який - не без внутрішньої боротьби - знаходить в собі сили зробити все для порятунку Авеля; той видужує.

Хоакін вирішує одружитися, хоча не вірить ні у свою здатність когось полюбити, ні в те, що він може викликати відповідне почуття. Він пов'язує свою долю з Антонією, втіленням ніжності та співчуття, яка, відчувши в Хоакін затаєну біль, полюбила його. Після весілля Хоакін продовжує працювати як одержимий - він мріє, щоб його слава лікаря затьмарила популярність Авеля-художника, яка все зростає. Все життя Хоакіна підпорядкована болісного, виснажує душу суперництва з Авелем, в презирстві якого він твердо впевнений, і боротьбі з ненавистю до колишнього друга, на яку йдуть всі його сили. Ударом стає для Хоакіна звістка, що Олена чекає дитину: і тут він відчуває перевага Авеля, адже у них з Антонією поки немає дітей. Хлопчика називають Авеліно, на честь батька. А незабаром і в Антонії народжується дитина - дочка Хоакініта, до якої батько надзвичайно сильно прив'язується. Його любов до дочки виникає не тільки з природних батьківських почуттів, але і з надії, що дитина допоможе його духовного оновлення, допоможе йому позбавитися від хвилюють його недобрих думок про Авеля Санчес.

Тим часом Авель, вже уславлений художник, пише картину «Авель і Каїн», навіяну «Каїном» Байрона. Хоакін ж схильний бачити в цьому полотні відображення їх складних відносин і своїх страждань, про які художник не підозрює. На банкеті, присвяченому новій картині Авеля Санчеса, Хоакін, прекрасний оратор, виступає з проникливою промовою, розхвалюючи нову роботу художника. Мова ця виявляється настільки блискучою, настільки глибокою, що всі забувають про картину і говорять лише про виступ Хоакіна.Це глибоко ображає Олену, вбачають у поведінці лікаря заздрість і бажання затьмарити її чоловіка, хоча сам Авель і не поділяє таку точку зору.

Хоакін ж у глибині душі шкодує, що не пішов далі - не сказав про нарочитості і фальші мистецтва Авеля, його холодності і наслідувальності.Після цього випадку, поступаючись прохання дружини, лікар починає ходити до сповіді, де не бував вже багато років. Авель пише Діву Марію з немовлям - точний портрет Олени і свого сина. Картина мала успіх, з неї було зроблено безліч репродукцій, перед однією з яких часто молиться Хоакін.

Дізнавшись про інтрижку Авеля з натурницею, Хоакін ще більше зміцнюється в думці, що Авель одружився на Олені не по любові, а лише заради того, щоб принизити одного; минуле почуття до Олени спалахує в душі Хоакіна з новою силою. Вибравши час, коли Авеля немає вдома, він вирушає до Олени і зізнається їй у своїй пристрасті, в тому, що перед її образом, стоячи на колінах, молиться Богородиці. Натрапивши на холодність жінки, Хоакін не зупиняється перед тим, щоб повідомити їй про зв'язок її чоловіка з натурницею, але марно - Олена невблаганна, і ніяких почуттів, крім презирства, до Хоакіну не виявляє.

Відтепер всі помисли і сили лікаря зосереджені на обожнюваної дочки, на її вихованні та навчанні. Тим часом син Авеля пішов з медичної частини, і коли він закінчив освіту, батько звернувся до Хоакіну з проханням взяти юнака асистентом. Той погоджується, в глибині душі сподіваючись, що Авеліно виявиться посередністю і його поразка на науковому терені з лишком відплатить Хоакіну за непомірну славу батька. Однак Авеліно виявляється дуже здібним, і несподівано вони з Хоакіном переймаються один до одного гарячої симпатією. Юнак вмовляє вчителя написати книгу, де той міг би узагальнити всі свої знання, але оскільки Хоакін не може залишити практику, вони вирішують, що книгу - за записками Хоакіна - напише Авеліно. Від юнаки лікар дізнається, що той теж вважає свого батька холодним і розсудливим людиною, він скаржиться, що батько ніколи не приділяв йому уваги.

Між юнаків та Хоакіном складаються такі теплі, довірчі відносини, що в лікаря народжується думка видати за асистента свою дочку. Однак задум цей наштовхується на несподівану