Короткий переказ твору Древо людське (Патрік Уайт)

Це розповідь про життя двох простих австралійців - фермера Стена Паркера і його дружини Емі. Їхнє життя починається разом зі століттям, і в ній по-своєму відбиваються події його історії та процеси, що протікали в австралійській дійсності.

Неквапливо розгортається розповідь про те, як молодий Стен Паркер очищає від диких заростей свою ділянку і починає будувати будинок. Картина звична і в той же час символічна - основа основ: довгого життя, освоєння незайманої землі, в якомусь сенсі навіть роду людського. Стен домагається всього своєю працею, і праця стає для нього і його дружини ритуалом, яке б містило в собі найвищий сенс існування. Праця долучає до таємниць буття, відкриває невимовну красу землі, яка годує людини, наближає його до природи, з якою тісно пов'язаний австралійський фермер, дає можливість отримати особливий її мову, яка зрозуміла людині, що жила природним життям. Праця допомагає пізнати себе і вистояти у боротьбі зі стихією - пожежі та повені обрушуються на Паркером, але вони не здаються. Такі «середні» австралійці - опора нації.

при скануванні пропущена сторінка: (

ного лісової пожежі, що охопила і селище, будинок Армстронгом згорів, а дивом врятувалася Медлін позбулася у вогні свого волосся. Мара з часом розсіялася, і Емі знову знайшла душевний спокій, віддавшись споконвічним занять дружини хлібороба, матері.

Істинне життя укладена в іншому - «... дивитися на небо, шукати в ньому прикмети погоди, слухати, як сиплеться овес, брати на руки мокрого теляти, тільки що випав з коров'ячої утроби і сілівшегося довести, що він встоїть на ногах». Діти Паркер на ногах не встояли, але рід не згинув, і син Рея несе в собі те вміння осягати таємниці життя, яке було у його діда, захоплювався кожним листком, кожною живою істотою. Однак те, що не було дано дідові, з лишком дано онукові - здатність у слові висловити захоплення величчю життя, природи. Стен умів спостерігати і захоплюватися, але слів йому не вистачало. Те, про що він так і не зміг сказати, напише в поемі його онук: «Там буде запах хліба, і смутна мудрість юнацьких років ... і дівчата з рудуватим кісками, що шепочуться про любов ... і рум'яні яблука, і маленьке біле хмарка, яке, як тільки його надує вітер, розростеться на величезного коня і важко затупотить по всьому небу ». Онук Стена, Рей, є новим кроком у духовному розвитку нації, що долає провінційну відсталість, відсталість, пасивність розуму, обмеженого лише матеріальними запитами. Цінності, які оспівує Патрік Уайт, протиставлені офіційним австралійському міфу, сповідає культ сили, фізичної краси, матеріальних благ і, загалом, примітивного, нерассуждающая свідомості. У цьому міфі немає місця свідомості творчому, особистості художника, - ось чому так трагічні долі геніїв в романах Уайта, ось чому кінчає самогубством художник Гейдж в «Дереві людському», наштовхуючись за життя на тупе байдужість і нерозуміння. Проте саме цей дар творця в поєднанні з такими прекрасними якостями австралійського характеру, як працьовитість, дух першовідкриття, любов до землі і природи, служать для автора запорукою того, що древо людське не загине у Великій Австралійської пустелі.