Короткий переказ твору Відданий друг (Оскар Уайльд)

Одного разу вранці стара Водяна Криса висунулася з нори. Качка вчила своїх дітей стояти вниз головою у ставку («Якщо ви не навчитеся стояти на голові, вас ніколи не приймуть до хороше товариство»). Водяна Криса: «Любов звичайно річ хороша, але дружба куди піднесеніше ... Відданий друг повинен бути мені відданий». Тоді Коноплянка початку історію про Відданому Друге.

Жив-був славний хлопчина Ганс. Він нічим таким не відрізнявся, хіба що добрим серцем і забавним круглим веселим обличчям. Був у нього садок, який він дуже любив і де вирощував квіти. У Маленького Ганса було безліч друзів, але найвідданішим був Великий Г'ю-Мельник. Багатий мірошник був настільки йому відданий, що кожного разу проходячи повз набирав величезний букет квітів або набивав кишені плодами. «У справжніх друзів має бути все спільне», - говорив він. А Ганс записував всю теорію дружби ретельно в зошити. Природно мірошник ніколи нічим не віддячив Ганса.Взимку він його ніколи не відвідував («Коли людині доводиться туго, його краще залишити в спокої») і не кликав до себе («... на світі немає нічого гірше заздрості, вона будь-якого зіпсує .... Я йому друг і завжди буду стежити, щоб він не піддавався спокусам ».)

Нарешті настала весна і Мельник пішов до Гансу за первоцвітами. Ганс хотів продати їх і викупити тачку, яку довелося закласти взимку. Але мірошник забрав всі квіти (кошик була величезна) і запропонував Гансу подарувати свою тачку, правда вона була дуже зламана. Ганс сказав, що у нього є дошка, і він полагодить тачку. Тоді мірошник попросив Ганса, як справжнього друга, якому він збирається подарувати тачку, відремонтувати цією дошкою дірку у своїй даху. Ганс звичайно ж погодився заради одного. Мельник почав просити його про інші «послуги», адже він подарує йому тачку. Ганс на всі погоджувався, а в своєму саду він просто не встигав працювати.

Одного разу вночі у мірошника захворіла дитина. Потрібно було йти за доктором, а на вулиці страшна буря. Мельник попросив Ганса, але навіть ліхтарі йому не дав («... ліхтар у мене новий, раптом з ним що-небудь трапиться?"). На зворотному шляху Ганс збився з дороги і потонув у болоті.Всі прийшли на похорон Ганса, тому що всі його любили. Але більше всіх горював Мельник («Я ж уже, можна сказати, подарував йому свою тачку і тепер розуму не прикладу, що мені з нею робити: вдома вона тільки місце займає, а продати - так нічого не дадуть, до того вона зламана. Надалі буду обачнішими. Тепер у мене ніхто нічого не отримає. Щедрість завжди людині на шкоду ».)

Водяна Щур не зрозуміла історії і пішла до себе. «Боюся, вона на мене образилася, - сказала Коноплянка. - ... Я розповіла їй історію з мораллю. - Що ви, це небезпечна справа! - Качка.»