Короткий переказ твору Хлопчик і Велетень (Оскар Уайльд)

Кожен день діти грали в прекрасному саду Велетня, але коли той повернувся з гостей, де пробув 7 років, то вигнав зі своїх володінь всіх дітей, побудував паркан і повісив табличку "Стороннім вхід заборонено». Діти не знайшли іншого місця для ігор, з сумом згадували сад. Прийшла весна, і тільки в саду Велетня бушувала зима - адже дітей не було, і птахам не було кому співати свої пісні. Навіть осінь обійшла сад стороною.

Якось вранці Велетень почув прекрасну музику - це співала коноплянка.Виглянувши у вікно, він побачив, що діти пролізли через дірку в паркані застарілому і розсілися на гілках дерев, які тут же розцвіли. Тільки в куточку, де маленький хлопчик не міг залізти наверх, була зима. Побачив Велетня, діти втекли - і в сад знову прийшла зима. Тільки маленький хлопчик не помітив грізного хазяїна. Велетень підсадив хлопчика на гілку, а той обійняв і поцілував його.

Велетень розніс на друзки паркан і віддав сад дітям, і навіть сам грав з ними.Коли діти прийшли побажати спокійної ночі, хлопчика з ними не було, і Велетень засумував. Хлопчик не з'являвся більше, і Велетень зовсім занудьгував. Одного разу зимовим вранці вже зовсім старий Велетень побачив, що дерево в кутку саду покрилося прекрасними білими квітами, а під деревом стояв той самий хлопчик, але на руках і ногах його зяяли рани.Гігант у гніві запитав, хто це зробив, але хлопчик відповів, що «це рани Любові» і сказав, що для Велетня відкритий Його сад.

Коли діти прийшли в сад, вони побачили лежачого під деревом Велетня, всипаного білими квітами.