Короткий переказ твору Віяло леді Уїндермір (Оскар Уайльд)

Дія п'єси розгортається протягом доби у Лондоні, в будинку лорда Уїндермір і його дружини, і на холостяцькій квартирі, займаної лордом Дарлінгтон, на початку 1890-х рр..

Головну героїню п'єси - Маргарет, леді Уїндермір - ми застаємо в малій вітальні сімейного особняка за кілька годин до початку прийому на честь дня її народження: Маргарет виповнюється двадцять один рік. Молода мати і щаслива дружина, вона здається приголубленою долею і впевненою в собі жінкою, прихильно, хоча і з відтінком світської строгості, приймаючої галантні залицяння одного з друзів її чоловіка - вилощений чепуруна і принципового ледаря лорда Дарлінгтона, чиє «значуще» ім'я чи подароване автором персонажу випадково. Однак у цей день його інтонації серйозніше і схвильовані, ніж звичайно, і блискучі афоризми і туманні напівнатяк співрозмовника приводять її до тями легкого замішання.

Це почуття змінялася розгубленістю і тривогою, коли, на час попрощавшись з господинею будинку, лорд Дарлінгтон поступається місцем давньої знайомої Уїндермір - герцогині Бервік, супроводжуваної дочкою. Чарівна пані невизначеного віку, які викидають як з рогу достатку світські благоглупості, удавано-співчутливо (як, втім, і більшість героїв Уайльда, примудряються дотримуватися заповіді хорошого тону і в той же час піддавати їх сумніву) нарікає на неналежна поведінка її чоловіка, по декілька разів на тижня завдає візити якоїсь м-с Ерлін, особи із сумнівною репутацією («У багатьох жінок є минуле, але у неї їх, кажуть, не менше дюжини ...»), для якої він навіть зняв розкішні апартаменти у фешенебельному кварталі. Беззавітно віддана чоловікові, вихована тіткою в дусі суворої пуританської моральності (у ранньому дитинстві вона втратила обох батьків) Маргарет сприймає цю новину немов грім з ясного неба. Спочатку не бажає вірити балакучий співрозмовниці, вона з болем переконується в її правоті, потайки заглянувши в банківську книжку чоловіка.

За цим заняттям і застає її лорд Уїндермір, До жаху Маргарет, він не тільки не спростовує брехливі, як вона сподівається, наклепів, а й вимагає від дружини справді нездійсненного: демонструючи дружню участь до «жінки з минулим", якій він намірився допомогти повернути втрачене колись становище в лондонському світлі, лорд Уїндермір наполягає, щоб Маргарет направила м-с Ерлін запрошення на свій званий вечір. Та в обуренні відмовляється; тоді лорд Уїндермір власноруч пише запрошення. Піднявши з дивана віяло, подарований їй чоловіком до дня народження, героїня клянеться, що публічно образить «цю жінку», якщо та наважиться переступити поріг її будинку. Лорд Уїндермір в розпачі: він не може, не сміє повідати дружині всю правду про м-с Ерлін і своїх відносинах з нею.

Через кілька годин, до чималого здивування різношерстої світської натовпу, зайнятої дозвільними пересудами і легким фліртом, остання дійсно з'являється, виділяючи ауру щирою люб'язності і звичного вміння керувати протилежною статтю, У Маргарет бракує духу образити суперницю; їй залишається безсило стежити за тим, як вона захоплює за собою спочатку старого холостяка лорда Огастус, а потім - лорда Уїндермір. З обуренням спостерігає за всім цим лорд Дарлінгтон остаточно скидає маску втомленого епікурейця і з жаром переконує Маргарет покинути чоловіка і відповісти на його почуття взаємністю. Та коливається; у відповідь він заявляє, що негайно виїде з Англії і вона ніколи більше його не побачить.

Пригніченою, немов маріонетка виконуючою обов'язки господині балу Маргарет вдається почути уривок розмови між м-с Ерлін і лордом Уїндермір: з нього випливає, що м-з Ерлін має намір вийти заміж за лорда Огастус, а на частку лорда Уїндермір залишається забезпечити їй безбідне матеріальне існування. Вкрай збентежена, Маргарет пише прощального листа чоловікові і зникає з дому.

Лист випадково виявляє і читає повернулася з тераси м-с Ерлін. Вона в непідробний жаху: «Або життя все-таки повторює свої трагедії? .. Ці самі слова я двадцять років тому написала її батьку! »Тільки в цю мить до кінця розкривається глядачеві таємниця, яка об'єднала в двозначний клубок відносини лорда Уїндермір, його молодої дружини і загадкової« жінки з минулим ": м-з Ерлін - рідна мати Маргарет; і присвячений в цей секрет лорд Уїндермір, підкоряючись людському і родинному боргу, її підтримує, але не повноважний розкрити навіть коханій дружині інкогніто своєї новоявленої «обраниці».

Опанувавши собою, вона ховає лист і залишає особняк, маючи намір перехопити Маргарет у квартирі лорда Дарлінгтона і відрадити її від фатального кроку.

Напруга досягає апогею, коли в холостяцьким обителі витонченого любителя світських радощів м-с Ерлін застає тріпотливу від непоправності зробленого кроку і вже починаючу каятися Маргарет. Вона звертається до дівчини з палкою промовою, застерігаючи від жорстокості вищого світу, не прощає помилок, нагадуючи про подружнє і материнському борг. Героїня розчавлена свідомістю власної провини перед чоловіком, і коли незбагненна для неї «суперниця» заявляє, що знайшла і взяла з собою залишене нею на столику лист, її обуренню немає меж. Але м-с Ерлін вміє орієнтуватися в крайніх ситуаціях: вона кидає лист у вогонь, повторюючи: «Навіть якщо він вас кине, - все одно ваше місце біля вашої дитини ...» Щось відтає в пуританської натурі бездоганно чесної дівчини, піддалася пориву пристрасті та ураженого самолюбства. Вона вже готова капітулювати, повернутися додому, але в цей момент ...

У цей момент чуються чоловічі голоси: в обитель лорда Дарлінгтона ненадовго вирішили заглянути після відвідування клубу кілька чоловіків, серед яких записної дотепник Сесіл Грем, лорд Огастус і ... лорд Уїндермір.Маргарет ховається за гардини, м-с Ерлін -