Естебан погоджується піти у плавання за однієї умови: капітан повинен виплатити йому все платню вперед, щоб він міг ку пити на ці гроші подарунок матері-ігумені і від себе і від покійного брата. Капітан згоден, і вони відправляються до Ліми. Біля мосту Людовіка Святого капітан спускається вниз доглянути за переправленням товарів, а Естебан йде по пішохідному мосту і падає разом з ним у прірву.

Загиблий хлопчик, дон Хаїме, був сином актриси Періколи, прижитися нею від зв'язку з віце-королем Перу, а супроводжував його дядько Піо - її давнім другом, майже батьком. Дядько Піо - всі називали його саме так - походив з гарної кастильской сім'ї, але рано втік з дому, бо володів характером авантюриста. За своє життя він змінив десятки професій, завжди переслідуючи, однак, три цілі - у будь-якій ситуації залишатися незалежним, перебувати біля прекрасних жінок (сам дядько Піо був дурний собою) і бути ближче до людей мистецтва.

Періколи дядько Піо підібрав у прямому розумінні слова на вулиці, де та співала пісні в суспільстві бродячих акторів. Тоді в голові дядька Піо зародилася думка стати для голосистої дівчата Пігмаліоном. Він вовтузився з нею, як справжній батько: навчив гарним манерам, дикції; читав з нею книги, водив у театр. Періколи (тоді її ще звали Камілою) всім серцем прив'язалася до наставника і просто обожнювала його.

З часом довгорукий, литкастих підліток перетворився на незвичайну красуню, і це вразило дядька Піо, як потрясли його і її успіхи як актриси. Він відчував точність і велич гри Періколи і, подовгу займаючись з нею, аналізував відтінки її виконання, іноді дозволяючи собі навіть критику. І Періколи слухала його з увагою, бо так само, як і він, прагнула до досконалості.

У актриси було багато шанувальників і романів, а від віце-короля, з яким у неї була тривала зв'язок, вона прижила трьох дітей. До жаху дядька Піо, інтерес Періколи до театру починає потроху згасати. Їй раптом захотілося стати респектабельною дамою, вона навіть домоглася узаконення своїх дітей.Хаїме успадкував від батька схильність судом - цьому синові Періколи приділяла уваги більше, ніж іншим.

Раптово по Лімі рознеслася новина: Періколи хвора віспою. Колишня актриса одужала, але збиток красі було завдано непоправної. Незважаючи на те що Періколи усамітнилася і нікого не приймала, дядько Піо хитрістю проникає до неї, намагаючись переконати, що його почуття ніяк не пов'язані з її красою, - він любить в ній особистість, і тому зміни в її зовнішності не хвилюють його. Дядько Піо просить про одну лише милості - взяти до себе на рік дона Хаїме: хлопчик зовсім занедбаний, а в нього хороші задатки, з ним треба займатися латинню, музикою. Періколи насилу відпускає від себе сина, а незабаром отримує страшна звістка: при переході через міст обидва найближчих їй людини впали у прірву ...

Брат Юніпер так і не дошукатися до причин загибелі саме цих п'ятьох. Він побачив, як йому здавалося, в одній катастрофі злих - покараних загибеллю - і добрих - рано призваних на небо. Всі свої спостереження, роздуми та висновки він заніс до книги, але сам залишився незадоволеним. Книга потрапила на очі суддям і була оголошена єретичної, а її автора прилюдно спалили на площі.

А мати Марія, розмірковуючи про те, що трапилося, думає, що вже тепер мало хто пам'ятає Естебана і Пепіта, крім неї. Скоро всі свідки цієї трагедії помруть, і пам'ять про цих п'ятьох зітреться з лиця землі. Але їх любили - і того досить. Маленькі струмочки любові знову увіллються в любов, яка їх породила.