довелося тікати з поля бою, а щоб вирватися з вогненного кільця, Цар мавп кинувся в гірський потік. Насилу виловили його звідти вірні соратники - Шасен і Чжу Бацзи. Перемогти жахливого перевертня можна було тільки за допомогою богині Гуаньінь. Оскільки Сунь Укун почував себе хворим, до богині відправився Чжу Бацзи, але перевертень хитрістю заманив його у свою печеру, заштовхав в мішок і підвісив до балки, збираючись згодувати своїм діткам.
Коли Сунь Укун здогадався про те, що сталося, він кинувся на допомогу. У печеру він проник обманом і, перетворившись на муху, всівся на балці неподалік від мішка з Чжу Бацзи. Перевертень між тим зібрався влаштувати бенкет. Він надумав зжерти Танського ченця. Потрібно було поспішати до богині Гуаньінь за допомогою.
Разом з богинею Цар мавп повернувся до Вогняної печері і викликав перевертня на бій. Як той ні похвалявся, на цей раз йому довелося скрутно.Богиня пронизала його тіло тисячею мечів, а потім перетворила їх на гаки, щоб лиходій не висмикнув їх з себе. Тут Червоний Немовля запросив пощади.Сунь Укун і Шасен кинулися в печеру, перебили всіх до єдиного перевертнів і звільнили вчителя і Чжу Бацзи.
Трохи відпочивши, подорожні вирушили далі. Пройшли весна і літо, настала осінь. Прочани ночували під відкритим небом, терпіли спрагу і голод. Одного разу шлях їм перетнула річка, дуже глибока і така широка, що не було видно протилежного берега. Довелося попросити допомоги у місцевих жителів. Ті розповіли, що живуть у достатку, всього у них вдосталь, але мучить їх страшний лиходій перевертень, який розпоряджається небесної вологою. В обмін на благодатні дощі вимагає він, щоб селяни приносили йому в жертву дітей - щоразу одного хлопчика і одну дівчинку. Наші пугні до і як саме з'явилися в селі напередодні чергової жертви, і принести її повинна була сім'я, прихистила їх на ніч.
Допомогти біді зголосилися Сунь Укун і Чжу Бацзи, які взяли вигляд хлопчика і дівчинки і в такому вигляді постали перед людожером. Але навряд той наблизився, накинулися на нього і почали охажівать вилами та палицею. Перевертень ледве встиг сховатися у водах річки.
У підводному палаці він скликав раду, задумавши зловити Танського ченця - тільки так можна було позбутися від його могутніх супутників. Вирішили покрити річку льодом, а коли паломники почнуть переправу, лід трісне і Сюаньцзан опиниться на дні. Так і зробили. Дізнавшись, що річка стала, подорожні зраділи - адже це сильно полегшувало переправу. Але все сталося так, як задумав перевертень і його підручні. Танський чернець провалився під лід, його схопили і заштовхали в ящик, щоб потім зжерти.
Однак помічники Сюаньцзана не дрімали. Сунь Укун кинувся до богині Гуаньінь, і та знову прийшла паломникам на допомогу. Вона закинула в річку кошик на своєму золотому поясі і виловила золоту рибку. Виявилося, що рибка - це і є перевертень-людожер. Тим часом Чжу Бацзи і Шасен, прокладаючи собі шлях у воді, шукали вчителя. Всі перевертні-риби валялися дохлі. Нарешті вони розкрили ящик і визволили Сюаньцзана. А через річку перевезла їх величезна черепаха.
Попереду їх чекали нові випробування. Чого тільки не придумували злі сили, щоб збити з істинного шляху Танського ченця! Раз дорогу їм перегородили непрохідні колючі зарості. Чжу Бацзи промовив заклинання, виріс майже до небес і взявся розчищати прохід. Учитель рушив слідом, а решта допомагали Чжу. Здавалося, заростях не буде кінця-краю. Раптово перед ними виник старий храм, відкрилися ворота, і на порозі з'явився поважний настоятель. Не встиг Сюаньцзан відповісти на привітання, як налетів порив вітру і помчав його геть. А настоятеля і слід прохолов. Четверо старців-перевертнів, заманити до себе вчителі, були на вигляд цілком благочестиві. Вони навіть запропонували танскому ченцеві почитати один одному вірші. Незабаром з'явилася їхня подруга - Абрикосова фея і почала спокушати Сюаньцзана.Тут і перевертні всі в один голос почали вмовляти ченця відмовитися від подорожі і одружитися на феї. Потім почали погрожувати йому. Довелося вчителю покликати на допомогу учнів, які вже давно намагалися його розшукати і надані саме вчасно. Старці і фея кудись зникли. Сунь Укун першим здогадався про все і показав на старі дерева, що росли неподалік. Чжу Бацзи, не роздумуючи, вдарив по них вилами, а потім підрив їх коріння своїм рилом. На коренях показалася кров. Цих перевертнів потрібно було знищити. Інакше, прийнявши в майбутньому новий вигляд, вони могли ох як досадити людям.
Отже, Сюаньцзан уникнув спокуси і разом зі своїми супутниками продовжував шлях на Захід. Знову настало літо. Одного разу, коли, знемагаючи від спеки, подорожні рухалися по обсадженої вербами дорозі, перед ними постала жінка, яка повідомила, що попереду - держава, правитель якого знищує буддійських ченців. Цар мавп відразу розпізнав у жінці богиню Гуаньінь. Потім, обернувшись метеликом, він полетів у ближній місто на розвідку. Незабаром на заїжджому дворі він побачив, як купці, лягаючи спати, зняли з себе одяг. Вирішив Сунь Укун, що подорожні проникнуть у місто під виглядом купців, і непомітно вкрав одяг.
Переодягнувшись паломники, видавши себе за торговців кіньми, влаштувалися в готель на постій. Правда, вони побоювалися чужих поглядів і зажадали у господині окремого приміщення. Нічого кращого величезного скрині не знайшлося. Довелося влаштовуватися в ньому на ночівлю.
Готельні слуги складалися у змові з розбійниками. Вночі вони впустили зловмисників в готельний двір, і ті, не знайшовши кращого поживи, вирішили, що скриня сповнений добра, й намірилися його викрасти. Міська варта пустилася у погоню. Розбійники в страху кинули здобич і втекли.Скриня доставили в міську управу, опечатали, збираючись вранці учинити дізнання.
Сунь Укун висмикнув у себе шерстинку, перетворив її в свердло, висвердлити в скрині дірку, обернувся мурахою і вибрався назовні. Прийняв свій