Короткий переказ твору Ніч ніжна (Френсіс Фіцджеральд)

1925 Розмері Хойт, молода, але вже знаменита після успіху у фільмі «Батькова дочка» голлівудська актриса, удвох з матір'ю приїжджає на Блакитний берег. Літо, не сезон, відкритий лише один з численних готелів.На пустельному пляжі дві компанії американців: «білошкірі» і «темношкірі», як назвала їх про себе Розмері. Дівчині набагато симпатичніше «темношкірі» - загорілі, красиві, розкуті, вони в той же час бездоганно тактовним, і охоче приймає запрошення приєднатися до них і зараз трохи по-дитячомузакохується в Діка Дайвера, душу цієї компанії. Дік і його дружина Ніколь - тутешні мешканці, у них будинок у селі Тармо; Ейб і Мері Норт і Томмі Барбано - їх гості. Розмері зачарована умінням цих людей жити весело і красиво - вони постійно влаштовують забави і витівки; від Діка Дайвера виходить добра потужна сила, що змушує людей підкорятися йому з нерассуждающая обожнюванням ... Дік чарівно чарівний, він завойовує серця надзвичайною уважністю, привабливою люб'язністю звернення, причому так безпосередньо і легко, що перемога здобувається перш, ніж підкорені встигають щось зрозуміти. Сімнадцятирічна Розмері ввечері ридає на материнських грудей: я закохана в нього, а в нього така чудова дружина!Втім, Розмері закохана і в Ніколь теж - на всю компанію: таких людей вона раніше не зустрічала. І коли Дайвери запрошують її поїхати з ними до Парижа проводжати Норт - Ейб (він композитор) повертається до Америки, а Мері направляється до Мюнхена вчитися співу, - вона охоче погоджується.

Перед від'їздом Дік влаштовує прощальний обід, на який кличуть входити і компанія «світлошкірих». Обід вдався: «світлошкірі» в променях чарівності Діка розкрили кращі сторони своїх натур, але Розмері, порівнюючи їх з господарями, переймається свідомістю винятковості Дайверів ... А скінчився обід дуеллю. Місіс Маккіско, одна з «світлошкірих», зайшла до будинку і побачила там щось таке, чим не встигла поділитися: Томмі Барбано дуже переконливо не радив їй обговорювати те, що відбувається на віллі «Діана»; в результаті Томмі стріляється з містером Маккіско - втім, з обопільно благополучним результатом.

У Парижі під час однієї із запаморочливих Ескалад Розмері говорить собі: «Ну от і я пропалює життя». Блукаючи з Ніколь по магазинах, вона долучається до того, як витрачає гроші дуже багата жінка. Розмері ще сильніше закохується в Діка, і в нього ледь вистачає сил зберегти імідж дорослого, вдвічі старшого, серйозної людини - він аж ніяк не байдужий до чар цієї «дівчини в цвіту»; полуребенок, Розмері не розуміє, яку лавину обрушила.Між тим Ейб Норт пускається в запій і, замість того щоб поїхати в Америку, в одному з барів провокує конфлікт американських і паризьких негрів між собою і з поліцією; розсьорбувати цей конфлікт дістається Діку; розбирання увінчується трупом негра в номері Розмері. Дік влаштував так, що репутація «Татусеві дочки» залишилася незаплямованою, - справу зам'яли, обійшлося без репортерів, але Париж Дайвери залишають в поспіху. Коли Розмері заглядає у двері їх номери, вона чує нелюдський виття і бачить спотворене безумством особа Ніколь: вона дивилась на вимазані кров'ю ковдру. Тоді-товона і зрозуміла, чого не встигла розповісти місіс Маккіско. А Дік, повертаючись з Ніколь на Лазурний берег, вперше за шість років шлюбу відчуває, що для нього це шлях звідкись, а не куди-то.

Навесні 1917 р. доктор медицини Річард Дайвер, демобілізувавшись, приїжджає до Цюріха для завершення освіти і отримання наукового ступеня.Війна пройшла повз нього, - він уже тоді був дуже велику цінність, щоб пускати його на гарматне м'ясо; на стипендію від штату Коннектикут він навчався в Оксфорді, закінчив курс в Америці і стажувався у Відні у самого великого Фрейда. У Цюріху він працює над книгою «Психологія для психіатра» і безсонними ночами мріє бути добрим, бути чуйним, бути відважним і розумним - і ще бути улюбленим, якщо це не послужить перешкодою. У свої двадцять шість він ще зберігав безліч юнацьких ілюзій - ілюзію вічної сили, і вічного здоров'я , та переважання в людині доброго початку - втім, то були ілюзії цілого народу.

Під Цюріхом, у психіатричній лікарні доктора Домлера, працює його друг і колега Франц Грегоровіус. Вже три роки в цій лікарні перебуває дочка американського мільйонера Ніколь Уоррен; вона втратила розум, у шістнадцять років ставши коханкою власного батька. У її програму лікування входила листування з дайвером. За три роки здоров'я Ніколь поправилося настільки, що її збираються виписати. Побачивши зі своїм кореспондентом, Ніколь закохується в нього. Дік в складному становищі: з одного боку, він знає, що це почуття почасти було спровоковано в лікувальних цілях, з іншого боку, він, «збирав її особистість зі шматочків», як ніхто інший, розуміє, що якщо це почуття у неї відняти, то в душі її залишиться порожнеча. А крім того, Ніколь дуже красива, а він не тільки лікар, але й чоловік. Всупереч доводам розуму і порад Франца і Домлера, Дік одружується на Ніколь. Він віддає собі звіт у тому, що рецидиви хвороби неминучі, - до цього він готовий. Куди більшу проблему він бачить у багатстві Ніколь - адже він одружується аж ніяк не на її грошах (як думає сестра Ніколь Бебі), а скоріше всупереч їм, - але і це його не зупиняє. Вони люблять один одного, і, незважаючи ні на що, вони щасливі.

Побоюючись за здоров'я Ніколь, Дік прикидається переконаним домосідом - за шість років шлюбу вони майже не розлучалися. Під час затяжної рецидиву, який стався після