До ранку Гетсбі пробув під її вікнами, щоб опинитися поряд, якщо раптом їй знадобиться. Нік заглянув у вікно - Том і Дезі сиділи вдвох, як щось єдине - подружжя або, може бути, спільники, але у нього не вистачило духу відібрати в Гетсбі останню надію.

Лише о четвертій ранку Нік почув, як під'їхало таксі з Гетсбі. Нік не хотів залишати його одного, а оскільки в той ранок Гетсбі хотілося говорити про Дезі, і тільки про Дезі, саме тоді Нік дізнався дивну історію його юності і його любові.

Джеймс Гетц - таким було його справжнє ім'я. Він його змінив в сімнадцять років, коли побачив яхту Дена Коді і попередив Дена про початок бурі. Його батьки були прості фермери - в мріях він ніколи не визнавав їх своїми батьками. Він вигадав собі Джея Гетсбі в повній відповідності зі смаками і поняттями сімнадцятирічного хлопця і залишився вірний цій вигадці до самого кінця. Він рано дізнався жінок і, розпещений ними, навчився їх зневажати. У душі його постійно панувало сум'яття; він вірив в нереальність реального, в те, що світ міцно і надійно спочиває на крильцях феї. Коли він, підвівшись на веслах, дивився знизу вгору на білий корпус яхти Коді, йому здавалося, що в ній втілено все прекрасне і дивовижне, що тільки є у світі.Ден Коді, мільйонер, який розбагатів на срібних копальнях Невади та операціях з монтанській нафтою, взяв його на яхту - спочатку стюардом, потім він став старшим помічником, капітаном, секретарем; п'ять років вони плавали навколо континенту; потім Ден помер. З спадщини в двадцять п'ять тисяч доларів, яку залишив йому Ден, він не отримав ні цента, так і не зрозумівши, в силу якихось юридичних хитросплетінь. І він залишився з тим, що дав йому своєрідний досвід цих п'яти років: абстрактна схема Джея Гетсбі втілилась у плоть і кров, і стала людиною. Дезі була першою «дівчиною з товариства» на його шляху. З першого разу вона здалася йому запаморочливо бажаною. Він став бувати у неї в будинку - спочатку в компанії інших офіцерів, потім один. Він ніколи не бачив такого прекрасного будинку, але він добре розумів, що потрапив у цей будинок не по праву.Військовий мундир, який служив йому плащем-невидимкою, в будь-яку хвилину міг звалитися з його плечей, а під ним він був всього лише молодим людиною без роду і племені і без гроша в кишені. І тому він намагався не упускати часу. Ймовірно, він розраховував узяти що можна і піти, а виявилося, прирік себе на вічне служіння святині. Вона зникла у своєму багатому домі, в своїй багатій, до країв наповненій життя, а він залишився ні з чим - якщо не вважати дивного почуття, що вони тепер чоловік і дружина. З приголомшливою ясністю Гетсбі осягав таємницю юності в полоні і під охороною багатства ...

Військова кар'єра вдалася йому: в кінці війни він був уже майором. Він рвався додому, але через непорозуміння опинився в Оксфорді - будь-хто з армій країн-переможниць міг безкоштовно прослухати курс в будь-якому університеті Європи. У листах Дезі відчувалася нервозність і туга, вона була молода, вона хотіла влаштувати своє життя зараз, сьогодні, їй потрібно було прийняти рішення, і щоб воно прийшло, була потрібна якась сила - любові, грошей, незаперечної вигоди; виник Том. Лист Гетсбі отримав ще в Оксфорді.

Прощаючись з Гетсбі в цей ранок, Нік, вже відійшовши, крикнув: «Нікчемність на нікчемність, ось вони хто! Ви один стоїте їх усіх, разом узятих! »Як він потім радів, що сказав ці слова!

Не сподіваючись на правосуддя, знавіснілий Уїлсон прийшов до Того, дізнався від нього, кому належить машина, і вбив Гетсбі, а потім і себе.

На похороні були присутні три людини: Нік, містер Гетц - батько Гетсбі, і лише один з численних гостей, хоча Нік обдзвонив всіх завсідників вечірок Гетсбі. Коли він дзвонив Дезі, йому сказали, що вона і Том виїхали і не залишили адреси.

Вони були безтурботними істотами, Том і Дезі, вони ламали речі та людей, а потім тікали і ховалися за свої гроші, свою всепоглинаючу безпечність чище щось, на чому тримався їх союз, надаючи іншим прибирати за ними.