Короткий переказ твору Шлях до захмарних Брам (Фен Менлун)

Повість про те, як праведник Лі відправився до захмарних Брам

У стародавні часи якомусь Лі Ціну, голові широкого сімейства, багатієві і власникові декількох Красилів, повинно було зрівнятися сімдесят років. Чад і домочадці готували йому подарунки, але старий попросив, щоб кожний подарував йому відрізок міцної мотузки. Ніхто не знав, що задумав старий, але в призначений день перед будинком виросла гора мотузок. Виявилося, Лі Цин зібрався спуститися в спеціальному кошику у прірву гори захмарних Воріт, щоб потрапити до небожителів. З мотузок сплели канат, спорудили воріт, і старий під голосіння рідні поринув у безодню.

Оскільки він зник без сліду, всі вирішили, що він помер. Тим часом Лі Цин після довгих мук досяг палацу владики безсмертних. Спочатку його не хотіли залишати в палаці, але потім змилувалися. Втім, йому самому іноді хотілося повернутися на землю, щоб розповісти родичам про побачене,

Одного разу, коли в країні небожителів було свято, Лі Цин порушив наказ - подивився в заборонене віконце і побачив рідне місто: всі його надбання перебувало в повному нехтуванні, хоча був відсутній він всього кілька днів. У покарання владика, безсмертних наказав йому відправлятися додому, а з собою дав йому книгу і повідомив таємниче закляття: «Дивлячись на каміння, йди. Речей дщіце почуй. А при злата живи. З'явиться Пей - йди! »

На зворотньому шляху він заблукав і знайшов дорогу тільки завдяки першому рядку закляття. Рідного міста він не впізнав. Та й обличчя перехожих були йому незнайомі. Зрозумів, що за час його відсутності минули десятиліття. З'ясувалося, що вся його рідня загинула у війнах. Про це повідав йому сліпий сказитель з речей дощечкою - точно як обіцяв закляття. Так що залишився він на землі один, як перст, та ще без гроша.

Заглянув до книги владики безсмертних, виявилося, це лікарський порадник.Зрозумів Лі Цин, що судилося йому стати лікарем. А оселитися він вирішив біля лікарської лавки якогось Цзінь - адже в заклятті говорилося: «А при злата живи», а ім'я «Цзінь» якраз і означало «золото».

Дуже скоро Лі-лікар став відомий на всю округу. Лікував він діточок, та так, що і на хворого дивитися йому не було потрібно: відмірюють мірку зілля - і хвороби як не бувало.

Йшли роки. Лі Ціну виповнилося сто сорок років. Тут задумав імператор закликати до двору всіх безсмертних своєї країни. Наближені до трону даоси-небожителі повідомили государю, що таких нині залишилося троє. За кожним спорядили спеціального гінця. До Лі Ціну відправився сановник на ім'я Пей Пінь. Дізнавшись про це, згадав старець четвертий рядок закляття: «З'явиться Пей - йди» - і вирішив зникнути. Ось що це означало. Зібрав він учнів і повідомив, що наближається його смертний час і необхідно, коли дихання зупиниться, покласти тіло в труну і забити кришку. Пожалів він тільки, що відсутній його сусід Цзінь, з яким вони оце сімдесят років знайомі.

Учні виконували все, як велів наставник. А тут як раз і сановник Пей Пінь прибув і дуже засмутився, дізнавшись про смерть Лі Цина. Щоправда, раз він помер, значить, ніякий це не безсмертний. Все-таки наказав зібрати відомості про життя Лі Цина, але знали про нього мало: адже однолітків у нього зовсім не залишилося. Хіба старий Цзінь міг дещо розповісти. Невдовзі він і сам з'явився і був вельми здивований повідомленням про смерть сусіда.Виявилося, вони вчора біля південних воріт зустрілися і той ішов на гору захмарних Воріт. Та ще лист і предмет якоїсь велів вельможі Пею передати.

Слухачі надивуватися не могли. А Цзінь передав Пею лист для государя і яшмовий жезл в подарунок. Тут-то і вирішив, що потрібно розкрити труну і дізнатися істини. Поспішили до крамниці лікаря, підняли кришку, а там тільки пара туфель та бамбуковий посох і синій димок клубочиться. Раптом - о диво! Труна злетів вгору і зник у височині.

На наступний рік по країні прокотилася епідемія виразки. Тільки місто Лі Цина вона обійшла стороною, видно, ще збереглася сила його лікування. А жителі міста до сьогоднішнього дня поклоняються духам на горі захмарних Воріт.