Короткий переказ твору Чапаєв (Дмитро Фурманов)

У морозну січневу опівночі дев'ятнадцятого року з вокзалу Іваново-Вознесенська відправляється на колчаківському фронт зібраний Фрунзе робочий загін. З усіх фабрик і заводів приходять робочі проводити товаришів.Перед багатолюдній натовпом виступають з короткими промовами оратори.Від імені загону прощається з ткачами Федір Кличков. Він з колишніх студентів, «в революції швидко намацав у собі доброго організатора». Робочі близько знають його і вважають своїм.

До Самари поїзд їде не менше двох тижнів. У Реввійськраді Кличков отримує призначену для нього командувачем 4-ю армією записку, в якій Фрунзе наказує комісарам слідувати негайно до нього в Уральськ, випереджаючи загін, який з-за розрухи на залізниці пересувається повільно. На перекладних, на санях, політпрацівники відправляються в дорогу. Нарешті вони зустрічаються в Уральську з Фрунзе. Ще в дорозі Кличков слухає розповіді візників про Чапаєва як про народного героя. В Уральську Федір Кличков, після тимчасової роботи в комітеті партії, отримує нове призначення - комісаром у військову групу, начальником якої є Чапаєв. Безперервні бої, які веде Червона Армія, не дають можливості налагодити організаційну і політичну роботу. Структура військових частин часто настільки заплутана, що незрозуміло, наскільки простягається владу того чи іншого командира, Кличков придивляється до воєнспецами, який перейшов на бік червоноармійців, гублячись іноді в здогадах - чесно чи ці люди служать нової влади? Федір очікує приїзду Чапаєва: цей приїзд повинен у певній мірі роз'яснити неясність ситуації.

Кличков веде щоденник, в якому описує свої враження від першої зустрічі з Чапаєвим. Той вразив його своїм звичайним видом людини середнього росту, мабуть, невеликий фізичної сили, але який володіє здатністю привертати до себе увагу оточуючих. У Чапаєва відчувається внутрішня сила, яка об'єднує навколо нього людей. На першій нараді командирів він вислуховує всі думки і робить своє, несподіване і точне, висновок. Кличков розуміє, як багато в Чапаєва стихійного, нестримного, і бачить свою роль у тому, щоб в подальшому надавати на істинно народного командира ідейний вплив.

У першому своєму бою за станицю Сломіхінскую Кличков бачить, як Чапаєв носиться на коні по всьому переднього краю, віддаючи необхідні накази, підбадьорюючи бійців, встигаючи в найжаркіші точки в найпотрібніший момент. Комісар захоплюється командиром, тим більше що сам через свою недосвідченість відстає від увірвалися в станицю червоноармійців. У Сломіхінской починаються грабежі, які Чапаєв припиняє одним своїм виступом перед червоноармійцями: «Я наказую вам більше ніколи не грабувати. Грабують тільки негідники. Зрозуміли?! "І його беззаперечно слухаються - втім, повертаючи награбоване тільки бідним. Те, що взяли у багатих, ділять для продажу, щоб були гроші на платню.

Фрунзе по прямому проводу викликає Чапаєва і Кличкова до себе в Самару.Там він призначає Чапаєва начальником дивізії, попередньо наказавши Кличкову охолоджувати партизанський запал свого командира. Федір пояснює Фрунзе, що саме в цьому напрямку і веде свою роботу.

Чапаєв розповідає Кличкову свою біографію. Він каже, що народився у дочки казанського губернатора від артиста-цигана, в чому Кличков кілька сумнівається, приписуючи цей факт надмірної фантазії народного героя. В іншому біографія досить звичайна: Чапаєв в дитинстві пас худобу, працював теслею, торгував у лавці в купця, де і зненавидів купців-ошуканців, ходив по Волзі з шарманками. Коли почалася війна, пішов служити в армію. Через зраду дружини кинув її, забравши дітей, які живуть зараз в однієї вдови. Все життя він хотів вчитися, намагався по можливості більше читати - і болісно відчуває брак освіти, кажучи про себе: «Як є темна людина!»

Дивізія Чапаєва воює проти Колчака. Перемоги чергуються з тимчасовими невдачами, після яких Кличков настійно радить Чапаєву вчитися стратегії. У суперечках, іноді дуже гострих, Чапаєв все частіше прислухається до свого комісара. Бугуруслан, Белебей, Уфа, Уральськ - ось віхи героїчного шляху дивізії. Кличков, зближуючись з Чапаєвим, спостерігає становлення його таланту полководця. Авторитет легендарного комдива у військах величезний.

Дивізія йде на Лбищенської, від якого до Уральська більше сотні верст.Кругом - степу. Населення зустрічає червоні полки вороже. Все більше засилається до чапаєвці лазутчиків, які доносять колчаківцями про поганий постачанні червоногвардійців. Не вистачає снарядів, патронів, хліба. Білі застигають зненацька виснажені й голодні загони червоноармійців. Чапаєв змушений мотатися по степу на автомобілі, на конях, щоб більш оперативно керувати розрізненими частинами. Кличкова відкликають з дивізії до Самари, як він не просив залишити його працювати поруч з Чапаєвим, враховуючи складаються труднощі.

Під Лбішенске стоїть штаб дивізії, звідси Чапаєв щодня продовжує об'їжджати бригади. Розвідка доповідає, що великих сил козаків поруч із станицею не виявлено. Вночі за чиїмось наказом знімають посилена варта; Чапаєв такого наказу не давав. На світанку козаки застають чапаєвців зненацька. У короткому і страшному бою гинуть майже всі. Чапаєв поранений у руку. Поряд з ним постійно знаходиться вірний вістовий Петько Ісаєв, який героїчно гине на березі Уралу. Чапаєва намагаються переправити через річку. Коли Чапаєв майже досягає протилежного берега, куля потрапляє йому в голову.

Решта частини дивізії з боями прориваються з оточення, згадуючи тих, «що з відданою мужністю віддали свої життя на берегах і у хвилях неспокійного Уралу».