На порозі - молода людина, яку, як Гантенбайн здається, він дізнається, хоча раніше жодного разу його не бачив. Він проводить його в спальню до Лілі, будучи впевнений, що це той самий нав'язливий хлюст, який слав Лілі телеграми. Ліля прокидається і кричить на Гантенбайн. Той замикає Лілю з молодою людиною в спальні на ключ, а сам їде. Потім, коли у нього закрадається сумнів, чи дійсно це той самий молодий чоловік, він повертається додому. Ліля - в синьому халатику, двері в спальню виламані, молода людина опиняється студентом-медиком, що мріють про сцену і прийшли порадитися з Лілею. Коли за тим захлопується двері, Ліля повідомляє, що йде, вона не може жити з божевільним. Це зрозуміло. Ні, Гантенбайн воліє залишитися в ролі сліпого.

Одного разу він приходить в гості до Ендерліну. Спосіб життя Ендерліна дуже змінився. У нього багатий будинок, розкішні машини, слуги, прекрасні меблі, коштовності. Гроші так і течуть до нього в руки. Ендерлін щось розповідає Гантенбайн, щоб той його зрозумів. Чому ж Гантенбайн нічого не говорить? Він тільки змушує Ендерліна бачити все, про що той мовчить. Вони не друзі більше. Оповідач довільно змінює професію Лілі. Тепер Ліля не актриса, а науковий працівник. Вона не брюнетка, а блондинка, у неї інший лексикон. Гантенбайн вона іноді лякає, принаймні на перших порах. Лілю майже не впізнати. Вона висловлює те, про що актриса замовчує, і замовкає в тих випадках, коли актриса висловлюється. Інші інтереси, інше коло друзів.Ті ж тільки дрібниці у ванній кімнаті, які Гантенбайн бачить. Або ж Ліля - італійська графиня, за багато століть відвикла, щоб на неї кричали, снідає в ліжку. Навіть ті люди, з якими вона зустрічається, набувають свій стиль.Гантенбайн виглядає як граф. До обіду Лілю можна чекати годинами, вона живе у своєму власному часу, і зазіхати на нього кому б то не було не має сенсу. Гантенбайн не виносить, коли Ліля цілими днями спить. Прислугою робиться все, щоб Гантенбайн не сердився. Лакей Антоніо робить все, щоб присутність графині, якої Гантенбайн не бачить, хоча б було чутно: підсуває коліном її крісло, розставляє чашки і так далі. Коли лакей іде, Гантенбайн розмовляє з відсутньою графинею. Він запитує її про те, хто в неї є, крім нього, що у неї з Нільсом (передбачуване ім'я данця), говорить, що одного разу прочитав лист з Данії ... Що може відповісти йому графиня? .. Графиня, яка спить?

Де ж справжня Ліля? І що ж, власне, було в житті героя, яка підходить до кінця? Один чоловік любить одну жінку. Ця жінка любить іншого чоловіка, перший чоловік кохає іншу жінку, яку знову-таки любить інший чоловік: досить звичайна історія, у якої кінці з кінцями ніяк не сходяться ...

Крім основних персонажів у тканини розповіді спливають як вигадані, так і реальні історії другорядних персонажів. Зачіпаються питання моралі, світової ситуації у сфері політики та екології. Спливає тема смерті. Одна людина помилково вважає, що жити йому залишається один рік. Як змінюється його життя у зв'язку з цим помилкою? Інший читає в газеті власний некролог. Для всіх і навіть для себе він мертвий, оскільки присутній на власних похоронах.Що залишається від його долі, життя, зв'язків, ролі, яку він звик грати? Що залишається від нього самого? Хто він тепер?