У віці років п'яти стараннями приютських сестри, яку він випадково застав з молодим лікарем і яка по дурості боялася доносу, Крістмас був спішно прибудований в село в сім'ю Макірхенов, які сповідували сувору безрадісну релігію, шановану ними за християнство. Тут від нього вимагали ретельно працювати, уникати всілякої скверни, зубрити катехізис і нещадно карали за недбальство у виконанні цих обов'язків, ніж добилися лише того, що Крістмас з роками придбав стійку ненависть до релігії, а скверна і порок, уособленням яких були для старого Макірхена міські , з їх тютюном, випивкою і марнотратством, а ще більше того - жінки, навпаки, мало-помалу стали для нього чимось цілком звичним. Ще за кілька років до першої жінки, повії з сусіднього містечка, Крістмас з такими ж, як він сам, підлітками з сусідніх ферм відправився якось до комори, в якому молода негритянка навчала їх азам, але коли настала його черга, щось темне піднялося в ньому у відповідь на той самий запах негра, і він просто почав жорстоко бити її. Повію Крістмас довго і простодушно вважав офіціанткою; Макірхен якось вночі вирушив на пошуки гріховодник, яких і знайшов на заміських танцюльках, але знахідка ця коштувала йому життя, він обрушив на голову Крістмаса страшні старозавітні прокляття, а Крістмас на його - підвернувся під руку стілець .

Втікши з дому прийомних батьків, Крістмас об'їздив континент від Канади до Мексики, ніде довго не затримуючись, перепробував безліч занять, і всі ці роки він відчував і дивну тягу до негрів, і часто непереборну ненависть, і огида, про власну приналежність до цієї раси оголошуючи, лише щоб не платити, нехай і ціною мордобою, грошей у борделях, і то ближче до півночі це вже не спрацьовувало.

До тридцяти років він опинився в Джефферсон, де оселився в покинутій негритянської халупі на задах будинку міс Берден, яка, дізнавшись про новий сусідстві, стала залишати для Крістмаса їжу на кухні, і він приймав цей мовчазний дар, але в якийсь момент всі ці миски представилися йому милостинею убогим Нігеру, і, розлютований, він піднявся наверх і там безмовно і грубо опанував білою жінкою. Епізод цей мав несподіване і фатальний для обох продовження - через місяць або близько того Джоанна сама прийшла до хижі до Крістмас, і це поклало початок дивним відносинам, що тривав три роки, часом всупереч волі і бажанню Крістмаса, які, втім, мало чого в цьому випадку значили, бо він підпав під владу сили іншого порядку.Настільки довго спали в міс Берден жінка прокинулася, вона ставала то невгамовно пристрасної, навіть розпусної, то в ній раптом прокидалась тяга до витонченому любовному ритуалу, і вона починала спілкуватися з Крістмас через залишають у умовлених місцях записки, призначати йому побачення в затишних місцях, хоча ні в будинку, ні навколо нього ніколи не було ні душі ... В один прекрасний момент, два роки по тому, Джоанна сказала Крістмас, що чекає дитину, але після декількох місяців до його свідомості дійшло, що ніякого дитини не передбачається, що просто Джоанна стала дуже стара і ні на що не годна, - він так прямо їй і сказав, після чого вони довго не бачилися, поки нарешті вона всякими хитрощами не витребувані його до себе. Вона просила Крістмаса тільки постояти поруч з ним на колінах під час молитви, коли ж він відмовився, направила на нього старий кремінний пістолет (в якому, як пізніше з'ясувалося, було два заряди - для обох). Пістолет дав осічку, а у Крістмаса трапилася при собі бритва.

Майже тиждень він був у бігах, але при цьому, на загальний подив, не намагався забратися подалі, всі ці дні петляючи по околицях Джефферсона, як нібито лише прикидався, що шукає порятунку; коли Крістмаса впізнали в Моттстауне, він і не пробував чинити опір. Але в понеділок по дорозі до суду він кинувся бігти і сховався в будинку священика Хайтауер, де і був застрелений.

Напередодні Байрон Банч приводив до Хайтауер бабцю Крістмаса, яка розповіла йому історію онука, і разом вони просидить священика показати на суді, що в ніч убивства Крістмас був у нього, і той, спочатку відмовившись, коли переслідувачі увірвалися в його будинок, цим лжепрізнаніем марно намагався зупинити їх. Вранці ж цього дня в хатині, де колись жили Крістмас з Брауном і куди Банч за відсутності господарів навідувався до Ліни Гроув, Хайтауер прийняв пологи. Місіс Хайнс у деякому помутнінні від усіх подій запевнила себе в тому, що немовля і є її внучок Джо.

Всупереч своєму почуттю до Ліни, а може й через його, Байрон Банч спробував було дати дитині батька, а його матері - чоловіка, але Браун втік з їх хатини, а коли Банч наздогнав його і спробував повернути силою, нам'яв переслідувачу боки і зник на Цього разу назавжди. Ліну з немовлям на руках і з Банч бачили потім на дорозі в Теннессі. Не те щоб навіть вона знову намагалася розшукати батька дитини, швидше, просто хотіла ще трошки подивитися білий світ, якимось почуттям розуміючи, що варто їй тепер осісти на одному місці - це буде на все життя.