Короткий переказ твору Неаполь - місто мільйонерів (Едуардо де Філіппо)

Дія розгортається в 1942 р., в кінці другого року війни в Італії. Сім'я Йовіне, що складається з п'ятдесятирічного Дженнаро Йовіне, його дружини Амалії, красивою тридцятисемирічний жінки, їх дітей - старших Марії Розарії і Амедео і молодшої Рити, живе в невеликій, брудної і закоптілої квартирці на першому поверсі. У період фашистського режиму вони існують на гроші, отримані від роботи «підпільної кав'ярні», яку містять у своїй квартирі, і на доходи від торгівлі продуктами на чорному ринку.

Амедео, молодий чоловік років двадцяти п'яти, працює в газовій компанії, а його сестра Марія Розарію допомагає матері вдома. Вранці, коли Амедео збирається на роботу, обурюючись на батька, з'їв його порцію макаронів, на вулиці чути гучні крики: це Амалія Йовіне лає свою сусідку донну Виченцу, яка вирішила створити їй конкуренцію і теж відкрила кав'ярню у будинку навпроти, причому бере за чашку кави на полліри дешевше. У кав'ярню до Амалії приходять перші відвідувачі: Ерріко Красень та Пеппі Домкрат. Це два шофери, байдикували внаслідок заборони користуватися автотранспортом.Зовнішність Ерріко Красеня виправдовує його прізвисько - він гарний, красивий у дусі неаполітанської вулиці, йому років тридцять п'ять, він міцної статури, охоче і добродушно посміхається, але завжди з видом покровителя.Він справляє враження симпатичного шахрая. Пеппі Домкрат більш вульгарний і не такий хитрий, але зате сильніше, він може підняти автомобіль одним плечем, за що йому й дали прізвисько Домкрат. Він більше слухає і розмірковує. Слідом за ними входить дон Рікардо. Це заможний службовець, бухгалтер. Він тримається скромно, але з гідністю. Всі з повагою відповідають на його вітання. Він прийшов придбати у Амалії деякі продукти для хворої дружини і дітей. Через брак грошей йому доводиться розлучитися із золотою сережкою дружини, в яку вправлений діамант.

Дон Дженнаро здивований, що в їхньому будинку є продукти, які неможливо дістати за картками. Він проти того, щоб у його родині хтось займався спекуляцією. Амалія, проте, відповідає, що з перепродажу нічого не має, а просто надає послугу Ерріко Красунчик, який залишає у неї партії товару.Ось і нещодавно він привіз велику кількість продуктів, серед яких сир, цукор, борошно, свиняче сало і два центнери кави, який Амалія засипала в нижній матрац. Вбігає переляканий Амедео, який вже встиг зі своїм приятелем Федеріко відправитися, на роботу, і повідомляє, що донна Віченца через годину після сварки з Амалією вирішила підставити конкурентку і донести на неї карабінерам. Її загрози чула і донна Аделаїда, сусідка Амалії, яка тепер у всіх подробицях переказує мова донни Віченци.

Сімейство Йовіне, однак, не впадає в паніку, а починає приводити у виконання заздалегідь підготовлений план, метою якого є введення карабінерів в оману. Дон Дженнаро укладається в ліжко і зображує небіжчика. Решта прикидаються глибоко скорботними родичами, а двоє молодих людей навіть переодягаються монашки. Незабаром входить бригадир карабінерів Чаппа зі своїми двома помічниками. Це чоловік років п'ятдесяти. Він знає свою справу; життя і служба загартували його душу. Він чудово розуміє, що в певних випадках, особливо в Неаполі, потрібно зробити вигляд, що «дещо» не помічаєш. Він іронічно відзначає, що в Неаполі останнім часом розвелося надто багато небіжчиків. Прямо епідемія! Потім, переходячи вже на офіційний тон, пропонує всім припинити маскарад. Він просить «небіжчика» встати й загрожує в іншому випадку надіти на нього наручники. Ніхто не бажає здаватися першим і припиняти розіграш. Чаппа не ризикує чіпати «небіжчика», але обіцяє, що піде тільки тоді, коли віднесуть небіжчика.

Здалеку лунає сигнал сирени, що сповіщає про наліт ворожої авіації.Помічники Чаппі тікають в притулок, деякі з зібралася в кімнаті компанії слідують за ними. Тоді Чаппа, захоплений витримкою донна Дженнаро, обіцяє йому, що якщо той стане, то він не стане ні заарештовувати його, ні робити обшук. Дженнаро встає, і бригадир, задоволений тим, що не помилився, стримує своє слово. Потім під щире захоплення присутніх великодушним бригадиром Чаппа йде.

Наступні події п'єси відбуваються вже після висадки англо-американських військ. Кімната донни Амалії блищить чистотою і розкішшю. Сама Амалія теж стала зовсім іншою: вона нарядна, обвішана коштовностями і виглядає молодшою. Вона готується до дня народження Ерріко Красеня, який будуть святкувати віче ром у неї в кав'ярні. По жвавому рухові в провулку створюється враження, що настала «свобода» і їстівні припаси продаються в достатку.

Дон Дженнаро пропав півтора роки тому після одного з нальотів авіації. З тих пір про нього нічого не було чутно.

За Марією Розарій заходять дві подруги, з якими вона збирається ввечері піти на побачення. Дівчата зустрічаються з американськими солдатами і впевнені, що вийдуть за них заміж, коли їхні кохані зберуть всі необхідні для весілля документи. Можливість, що молоді люди поїдуть до Америки без них, дівчат не лякає, з їх переглядань і недомовок видно, що через певну, недозволеному риску у відносинах зі своїми коханими дівчата вже переступили, Вони йдуть.

У кав'ярні з'являється Ерріко. Тепер він архимиллионеров і одягнений шикарно. Те, що він кумир жінок кварталу, йому добре відомо і лестить його самолюбству. Він веде з Амалією справи, але подобається вона йому і як жінка. Він бажає переговорити з нею про щось важливе, але їм постійно хтось заважає. У приміщення заходить дон Ріккардо, він схуд, зблід, одягнений бідно, вигляд у нього жалюгідний. Кілька місяців тому він втратив роботу і тепер ледве зводить кінці з кінцями. Колись в нього було дві квартири і будинок. Квартири він змушений був продати (їх купила Амалія), а будинок закласти